Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 26.09.14

До 100-річчя з дня народження Павла Ключини

125 вересня у Національному культурному центрі України в Москві відбувся вечір, присвячений 100-річчю з дня народження Павла Юхимовича Ключини —  українського поета, байкаря, журналіста, педагога.

У розмові взяли участь члени молодіжної літературної студії “Когорта” і Товариства української культури “Славутич”.

Павло Ключина народився 8 вересня 1914 року в селі Великий Самбір Конотопського району на Сумщині. У 1931 році закінчив учительські курси, а в 1951 — Глухівський учительський інститут. Працював учителем у сільських школах Сумщини, кореспондентом обласної газети, науковим співробітником Роменського краєзнавчого музею. Ключина — псевдонім байкаря  справжнє його прізвище — Павло Юхимович Ключник.

Перша книжка “Байки” вийшла в 1955 році, того ж року став членом Спілки письменників України. Його твори високо оцінив Остап Вишня: “От і маємо ми з вами ще одного талановитого байкаря! Велика це, товариші, радість”. У творчому доробку Павла Ключини — 11 збірок гумору та сатири.

Працював у багатьох жанрах, зокрема частівки, приповідки, епіграми. Автор нарисів про перебування на Роменщині Тараса Шевченка, Михайла Щепкіна, Марка Кропивницького, Марії Заньковецької. Окремі його тексти перекладено білоруською, болгарською, вірменською, польською, російською мовами. Крім оригінальних творів, випустив книжку поетичних переспівів вірменських байок XII−XX ст. “Сила земна” (1971).

Писав і лірику, що була видана лише після його смерті збіркою “Краплини барв земних”. За спостереженнями Василя Мисика, автора передмови до лірики Павла Ключини, “серцевина її  — в сільських мотивах, у картинах рідної природи, у малюнках народного життя”.

Помер 2 червня 1972 року, похований у м. Ромни на Сумщині. Його ім’ям названо одну з вулиць цього міста. На могилі споруджено пам’ятник роботи скульптора Івана Штанова. У Роменському краєзнавчому музеї постійно діє експозиція про життя і творчість літератора, наукового працівника цього закладу. Ім’я письменника увічнено також на меморіальній дошці, виготовленій для Роменського краєзнавчого музею скульптором Олегом Прокопчуком. У цьому ж музеї зібрані речі письменника, фото, книги. Меморіальна дошка встановлена і на будинку в Ромнах, де минули останні роки життя байкаря.

Прикметно, що серед студійців “Когорти” є свій байкар, теж уродженець Сумщини  —  Костянтин Радченя. Залюбленість у цей жанр Костя вже не одноразово демонстрував  досконалим знанням історії байки, принципів побудови тексту. Езоп, Федр, Лафонтен, Глібов, Крилов, Глазовий — твори цих авторів він може цитувати годинам напам’ять. Мріє і про власну збірочку, постійно удосконалює вправність у написанні байки. Цього вечора Костя теж із задоволенням долучився до розмови, зачитав свої нові твори українською, російською мовами, а також зазначив, що вже є низка перекладів його байок вірменською.

Наступне засідання “Когорти” відбудеться 22 жовтня. Йтиметься про українську поезію 1941-1945 років.

 Олена Марченко.