Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 20.11.14

До 100-річчя з дня народження Петра Жура

12014 рік – щедрий на ювілеї інтелектуальної еліти України. Найоголовніший серед яких – 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Серед плеяди визначних українців цього року з особливою шанобою  згадуємо Михайла Коцюбинського, Олександра Довженка, Остапа Вишню, Павла Ключину…

А також Петра Жура. 19 листопада у Національному культурному центрі України в Москві в рамках засідання історичного клубу Товариства української культури «Славутич» відбувся вечір, присвячений 100-річчю з дня його народження.

Про життєвий і творчий шлях письменника, шевченкознавця, лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка Петра Жура розповів голова ради Товариства української культури «Славутич», доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки Російської Федерації Василь Антонів.

Свою оповідь Василь Федорович розпочав вмотивовано: про події нинішнього року, пов’язані зі святкуванням 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка, зокрема, травневим відвідуванням славутичанами Чернечої гори в Каневі, музею Великого Кобзаря, подорожжю славетними місцями Черкащини. Саме в цьому регіоні і народився відомий дослідник спадщини Тараса Шевченка Петро Жур: 13 жовтня 1914 року в селі Гарбузин на півдні Київської області (нині ж ця територія належить Черкащині).

На продовження вечора Василь Антонів зазначив, що більшу частину свого життя Петро Жур мешкав за межами України, але ніколи не поривав з нею і, можливо, це визначило його зацікавленість творчістю геніального земляка – Тараса Шевченка.

Навчався в Ленінградському університеті, але студії перервала війна. Університет закінчив 1950 року. Працював редактором ТАРС та понад тридцять років був відповідальним секретарем і заступником головного редактора журналу «Звезда». Журналістську роботу він постійно поєднував з науково-дослідницькою, поглиблено вивчав життєвий та творчий шлях Шевченка і його оточення в Петербурзі, в Україні, Приураллі, Оренбурзі, Мангишлаку.

Наслідком глибоких літературних та архівних пошуків, подорожей шляхами Шевченка стали його численні наукові розвідки, а згодом – талановиті, яскраві документальні книжки.

Василь Федорович акцентував увагу присутніх на таких виданнях як:
«Шевченківський Петербург», про подорожі Тараса Шевченка Україною «Літо перше», «Дума про Огонь», «Третя зустріч». Перебування Шевченка в Києві докладно і багатогранно розкрите ним у книжці «Шевченківський Київ». А підсумком багатолітньої наукової праці стало монументальне видання «Труди і дні Кобзаря». Уже в останні дні життя в Києві Петро Жур завершив нову книжку – «Шевченківський Корсунь», видану посмертно у 2003 році.

У ході вечора згадувалося і про те, що
Петрові Журу, талановитому поетові, належать численні переклади на російську мову творів багатьох українських поетів – Лесі Українки, Павла Тичини, Максима Рильського, Миколи Бажана, Володимира Сосюри, Андрія Малишка, Дмитра Павличка, Івана Драча та інших.
Петро Жур був одним із ініціаторів й активних творців першої української Шевченківської енциклопедії. За роботу над нею у 1980 році він був удостоєний премії імені Тараса Шевченка. Багато уваги Петро Жур приділяв справі вшанування і увічнення пам’яті Кобзаря. Опікувався спорудженням пам’ятників, роботою Шевченківських закладів, був одним із найактивніших організаторів Шевченківських свят у Петербурзі.

Олена Марченко.

2