Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 16.05.16

Многая літа! / Многая лета!

114 травня свій 93-й День народження відзначив ветеран Великої Вітчизняної війни, нагороджений орденом Вітчизняної війни, медалями “Учаснику битви за Ленінград”, “За відвагу” та іншими, науковець, письменник, член Товариства української культури “Славутич” Олег Григорович ХРАБАН.

Квітами й теплими дружніми словами з цією святковою подією його привітали працівники Національного культурного центру України у м. Москві та члени Товариства української культури “Славутич”.

“Олега Григоровича Храбана я знаю майже з першого дня утворення “Славутича”, – говорить  член Товариства, кандидат технічних наук, доцент Московського державного університету шляхів сполучення Олег ОЛІЙНИК. Читав його статті у різних виданнях – він прекрасний публіцист! Неймовірно ерудований. Кандидат технічних наук, але дуже добре знає і літературу, і міфологію. Окрім того, він ще й поет, перекладач. Дуже глибока і мудра людина, з ним завжди цікаво спілкуватися”.

Мені теж пощастило бути знайомою з Олегом Григоровичем й стати свідком низки цікавих вечорів за його участю, один з яких запам’ятався найбільше. Мова йшла про його батька – відомого українознавця, історика, дослідника Григорія Храбана, який мешкав у Москві. Майже 30 років він досліджував історію антифеодального народно-визвольного повстання на Правобережній Україні в 68-69 роках XVIII ст., відомого під назвою Коліївщина. Дослідник вивчав архіви міст Києва, Львова, Москви, Ленінграду, опрацьовував документи та літературу латинською, французькою, польською мовами. Робота склала понад одну тисячу вісімсот машинописних сторінок, які зберігаються в архіві Національної академії наук України. У 90-х роках при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка була видана монографія Храбана “Спалах гніву народного”, у якій автор доповнив, уточнив та спростував помилкові оцінки своїх попередників.

Олег Григорович із трепетом розповідав про те, як батько вболівав за цю справу, бо вважав її головною у своєму житті. Йому хотілося, щоб монографія якомога довше не виходила з друку, адже завершення справи життя ніби тримало на світі. Коли до книгарні надійшов твір “Спалах гніву народного”, Григорій Храбан попросив придбати для нього 70 екземплярів. Він сів складати перелік тих, кому даруватиме книгу. Утомився, ліг спати. А вранці, 30 січня 1990 року, Григорій Юхимович не прокинувся.

Згодом Олег Григорович віднайшов його рукописи, які розповідають про масові репресії в 30-х роках ХХ ст. Упорядкував їх, доклавши чимало зусиль, аби книга “У сталінських катівнях” побачила світ.

Віриться, що добрі справи Олега Григоровича будуть непідвладні плину часу та зміні поколінь, а тепло душі, яким він щедро ділиться з друзями, побратимами, повертатиметься сторицею, а ще – міцним здоров’ям, радістю земного буття.

Марія Сіверська.

Многая лета!

14 мая свой 93-й День рождения отметил ветеран Великой Отечественной войны, награжденный орденом Отечественной войны, медалями “Участнику битвы за Ленинград”, “За отвагу” и другими, ученый, писатель, член Общества украинской культуры “Славутич” Олег Григорьевич ХРАБАН.

Цветами и теплыми дружескими словами с этим праздничным событием его поздравили работники Национального культурного центра Украины в г. Москве и члены Общества украинской культуры “Славутич”.

“Олега Григорьевича Храбана я знаю почти с первого дня образования “Славутича”, – говорит член Общества, кандидат технических наук, доцент Московского государственного университета путей сообщения Олег ОЛИЙНЫК. Читал его статьи в различных изданиях – он прекрасный публицист! Невероятно эрудирован. Кандидат технических наук, но очень хорошо знает и литературу, и мифологию. Кроме того, он еще и поэт, переводчик. Очень глубокий и мудрый человек, с ним всегда интересно общаться”.

Мне тоже посчастливилось быть знакомой с Олегом Григорьевичем и стать свидетелем ряда интересных вечеров с его участием, один из которых запомнился больше всего. Речь шла о его отце – известном украиноведе, историке, исследователе Григории Храбане, который жил в Москве. Почти 30 лет он изучал историю антифеодального народно-освободительного восстания на Правобережной Украине в 68-69 годах XVIII ст., известного под названием Колиивщина. Исследователь изучал архивы городов Киева, Львова, Москвы, Ленинграда, обрабатывал документы и литературу на латинском, французском, польском языках. Работа составила более чем одну тысячу восемьсот страниц, хранящихся в архиве Национальной академии наук Украины. В 90-х годах при Киевском национальном университете имени Тараса Шевченко была издана монография Храбана “Вспышка народного гнева”, в которой автор дополнил, уточнил и опроверг ошибочные оценки своих предшественников.

Олег Григорьевич с трепетом рассказывал о том, как отец ратовал за это дело, потому что считал его главным в своей жизни. Ему хотелось, чтобы монография как можно дольше не выходила из печати, ведь завершение дела жизни держало на свете. Когда в книжные магазины поступил произведение “Вспышка народного гнева”, Григорий Храбан попросил приобрести для него 70 экземпляров. Он сел составлять список тех, кому подарить книгу. Устал, лег спать. А утром, 30 января 1990 года, Григорий Ефимович не проснулся.

Впоследствии Олег Григорьевич нашел его рукописи, рассказывающие о массовых репрессиях в 30-х годах ХХ века. Упорядочил их, приложив немало усилий, чтобы книга “В сталинских застенках” увидела свет.

Верится, что добрые дела Олега Григорьевича будут неподвластны течению времени и смене поколений, а тепло души, которым он щедро делится с друзьями, побратимами, будет возвращаться сторицей, а еще – крепким здоровьем, радостью земного бытия.

Мария Сиверская.