Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 11.09.15

Презентація альбому «Гоголевы песни»

DSC0239010 вересня у Національному культурному центрі України в Москві відбулася презентація літературно-художнього альбому «Гоголевы песни».

На зустрічі, що пройшла в затишному приміщенні бібліотеки Культурного центру, автор-упорядник книжки, відомий літературознавець, член Спілки письменників Росії Ірина Монахова розповіла про виникнення ідеї висвітлити невідому сторінку життя й творчості Миколи Гоголя – його захоплення українськими народними піснями.

Після завершення своєї праці дослідниця доклала зусиль до видання альбому, і цього року він вийшов у світ у видавництві «Прогресс-Традиция» за підтримки Уряду Москви.

Видання відкриває велика стаття Ірини Монархової «Моя радість, життя моє! пісні!», в якій авторка відтворює обставини знайомства видатного українця з народними піснями, відзначає їхній вплив на його творчість.

Дослідниця переконана, що народна пісня для Миколи Гоголя була цінною не тільки через її поетичні й музичні образи, але й тим, що нагадувала про світлі й щасливі враження дитинства, які, певно, багато визначили в подальшій долі письменника.

У рідній Василівці на Полтавщині в будинку Гоголевих-Яновських завжди бувало багато гостей, які знали чимало давніх українських переказів, пісень і традицій. Та й самі господарі були чуттєвими до народного мистецтва, батько Василь Афанасійович любив співати, а мати Марія Іванівна згодом надсилала до Петербурга на прохання сина бувальщини, тексти народних пісень, описи місцевих звичаїв та обрядів. Особливо багато про український побут Микола Гоголь дізнався від своєї тітки Катерини Ходаревської, що згодом використав при створенні «Вечорів на хуторі біля Диканьки» та інших оповідань.

Ірина Монахова детально розглядає збирання Миколою Гоголем українського фольклору та його використання в окремих оповіданнях. Крім того, вона аналізує публікацію письменника в «Арабесках», «Про малоросійські пісні» (1835). Перші українські пісні він збирав ще в ліцейські роки в «Книжці всякої всячини, або підручній енциклопедії» (1829).

Разом із Михайлом Максимовичем Микола Гоголь планував видати збірку, у зв’язку з чим писав: «Пісні нам треба видати обов’язково в Києві. З’єднавшись разом, ми таке вдеремо видання, якого ще ніколи ні в кого не було». Проте вона вийшла в 1834 році в Москві – сюди увійшли українські думи, козацькі та побутові пісні.

Як зазначила Ірина Монахова, у колі московських друзів Миколи Гоголя часто співали українською, а він сам говорив: «Приходьте завтра до Аксакова, уп’ємося нашими піснями». Письменник був скромної думки про свої вокальні дані, вважав, що має поганий слух, але із великим задоволенням виконував улюблені куплети по кілька разів.

«Музика мала велике значення для Гоголя, це завжди був світлий бік його життя і джерело радості. І видання альбому було задумане для того, щоб висвітлити цю грань душі письменника», – сказала дослідниця.

У літературно-художньому альбомі «Гоголевы песни» Ірині Монаховій вдалося вперше зібрати повні тексти пісень, які любив співати Микола Гоголь. Перші рядки 35 улюблених пісень письменника ще в 1850-х роках на основі спогадів Осипа Бодянського, Михайла Максимовича та Сергія Аксакова упорядкував перший біограф письменника Пантелеймон Куліш, який писав: «Чим краще вшанувати пам’ять поета, як не піснями? Назвемо ці пісні Гоголевими».

Коли Ірина Монахова побачила ці пісні, наскільки відомі в ХІХ ст., що за першими рядками можна було визначити їхній подальший зміст, їй спало на думку донести ці тексти до сучасного читача. Із усіх вона не змогла встановити повний текст лише пісні «Зчорнів я, змарнів я», яка, певно, належала маловідомому автору. До цього списку було долучено ще дві композиції: «Ходить гарбуз по городу», про яку згадував Михайло Щепкін, та «Сонце низенько», цитовану в повісті «Травнева ніч».

Загалом до альбому, упорядкованого Іриною Монаховою увійшло 36 українських народних пісень, які особливо любив Микола Гоголь: «Не буду я женитися», «Ой, знати, знати», «Казала Солоха «Прийди, прийди!», «Чи ти мене, моя мати», «Зажурилась попадя», «Ой, дівчино-серденько, чия ти?», «Як посіяв мужик», «Ой, розсердився мій милесенький», «Та орав мужик край дороги», «Ой, ти живеш на гіроньці», «Ой, біда, біда чайці небозі», «Болить моя головонька», «Полюбила Петруся», «Одна гора високая», «Чи се тії чоботи, що зять дав», «Та чи я в лузі не калина», «Ой, надворі метелиця», «Ой, оре Семен, оре», «Ой, не ходи, Грицю», «Ой, ходив чумак сім літ по Дону», «Ой, чий же то двір?», «І дощик іде», «Ой, під вишенькою», «У полі могила з вітром говорила», «Ой, на горі та женці жнуть», «Гей же! Та журба мене скрушила», «У полі криниченька», «Ой, кряче, кряче та чорненький ворон», «Ой, ізрада, чорні брови, зрада», «Ой, за гаєм, гаєм», «Гомін, гомін по діброві», «В чистім полі, при тихім Дунаю», «Ой, ти дівчино, горда та пишна!», «У Києву на ринку», «Сонце низенько, вечір близенько», «Ходить гарбуз по городу».

Українські народні пісні опубліковано за нормами сучасної орфографії, в чому автору допомогли працівники Культурного центру України. Водночас, наприкінці альбому російськомовний читач має можливість ознайомитися з їхнім коротким змістом.

Альбом вийшов яскравим завдяки численним ілюстраціям, значну частину з яких займають портрети й автографи Миколи Гоголя, зображення пов’язаних із ним місць в Україні та Москві, портрети друзів, обкладинки різних видань. Особливого настрою збірці пісень надають твори відомих митців С. Васильківського, М. Пимоненка, К. Трутовського, В. Маковського, І. Айвазовського, В. Орловського та багатьох інших.

На презентацію «Гоголевых песен» у Культурному центрі України завітали працівники Посольства України в Російській Федерації, представники української громади, письменники й літературознавці, які відзначали вагомість видання для сучасного гоголезнавства.

Ірина Монахова висловила думку, що до альбому бажано видати музичний або DVD-диск із записами пісень. Присутні на презентації підтримали авторку та висловили побажання, щоб книжка з’явилася в українському перекладі.

Гості Культурного центру мали можливість послухати улюблені пісні Миколи Гоголя – на екрані було продемонстровано кілька музичних кліпів сучасних українських виконавців: «Та орав мужик край дороги» (Ансамбль бандуристів «Барви України»), «Ой, у полі криниченька» (Народний жіночий ансамбль с. Мутин із Сумщини), «Ой, не ходи, Грицю» (народна артистка України Раїса Кириченко), «Гомін, гомін по діброві» (Хорея козацька).

На вечорі дослідниця представила також попередні видання – власну книжку «Небесне і земне» (Москва, 2009), упорядковану нею збірку Миколи Гоголя «Із листів. «Що може бути корисним душі» і статті в українських та російських журналах із гоголезнавства.

Текст і фото: Юрій Безкровний

gogolDSC02404 DSC02450 DSC02452 DSC02385