Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 08.10.14

Вечір поезії “Зимова вишня”

17 жовтня у Національному культурному центрі України в Москві відбувся вечір поезії “Зимова вишня”, в якому взяла участь автор – Валентина Шлигіна.

Валентина Олександрівна – родом з України, з Хмельниччини. Писати почала ще в шкільні роки. Серед лірики – громадянська, пейзажна, інтимна.

Українцям в Москві

Сьогодні я вітаю земляків,

До вас звертаюсь щиро знову!

Бажаю всім успішних днів,

Щоб всі були успішні та здорові!

Будем вдячні завжди Україні -

Мати рідна, життя нам дала,

З Хмельниччини вихідців нині -

В Росію нас доля вела!..

Щоб не забули рідну мову,

І пам’ятали рідні всі шляхи,

Згадаєм ми Хмельниччину чудову,

Рідніш її нам не знайти.

То ж не пройшли даремно роки,

Ми пам’ятаєм всю рідню,

І ті світанки синьоокі,

І рідну Матінку свою…

І ті луги з кульбаби золотої,

Вінки із квітів польових,

І щедрий щебет птахи польової,

І колоски на нивах золотих.

Проміння сонячне там грає,

Повітря тепле, мов марево тремтить;

І стежка серед жита зазиває

В дитинство давнє, і душа щемить…

І в серці викличуть тривоги,

Ті ніжні квіти польові,

Червоні маки край дороги,

Ромашки і волошки голубі…

Духмяний запах трав лоскоче,

І юність в пам’яті спливає знов,

Вернутись хочеться у мрії ті дівочі,

Де жили разом: Надія, Віра і Любов!..

Співають нам джерела і тополі,

І біля шляху звились явори -

То Україна, красунечка на волі,

І зачарують щедрістю ліси!..

Життя, як те безмежне поле,

Буває темне, а то, як золото блищить!

Дитинство! – Не забути ніколи -

Шепоче жито, що життя біжить…

Я рідну Україну так кохаю,

Свою Росію люблю теж!

Слов’янську єдність бачити бажаю,

Щоб дружба зростала без меж!..

Підтримати поетесу завітали друзі, знайомі, шанувальники творчості.

На згадку про теплу зустріч Валентина Олександрівна подарувала бібліотеці Культурного центру свої дві збірочки поезій “Зимова вишня” та “Сердцу дорого”.