Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 09.04.15

За кілька днів – Великдень

88Найбільше християнське свято, яке вважається днем Воскресіння Ісуса Христа українці так називають Великим днем – “Великдень”!

Дата святкування Великодня встановлюється наперед і кожен рік випадає на різні дні, у 2015 році – це 12 квітня. Вважається, що неділя після першого весняного повного місяця, яка настає після весняного рівнодення і є датою Великодня.

До Великодніх свят в Україні ставляться з великою шаною. Підготовка починається з Вербної неділі. Традиційно в суботу заготовлюються вербові гілочки і приносяться до церкви. У неділю священик освячує їх, і люди розносять ці гілочки по домівках. Повернувшись зі служби, батьки символічно “б’ють” дітей, рідних, близьких і знайомих свяченою вербою, примовляючи:

Не я б’ю – верба б’є,

За тиждень – Великдень,

Будь дужий, як вода,

І багатий, як земля!

Свячена верба володіє чудодійними властивостями. Торкаючись нею своїх рідних і близьких, ви відганяєте від людини все зло, яке може спіткати протягом року, також верба виліковує багато хвороб, очищає воду.

Починаючи з Великого понеділка триває так званий Страсний тиждень, під час якого особлива увага приділяється богослужінню і дотриманню суворого посту.

Обов’язковим ритуальним обмиванням починається четвертий день Страсного тижня – Великий або Чистий четвер. До сходу сонця потрібно встигнути скупатися у ставку чи річці, принести воду додому і умити нею дітей, такий ритуал надовго захистить сім’ю від хвороб.

До Чистого четверга кожна українська господиня повинна встигнути зробити генеральне прибирання в будинку, все вимити, прибрати, випрати, почистити. Подвір’я повинно бути теж чистим і охайним.

Здавна українці вірять у магічну силу страсної свічки, запаленої в церкві у Чистий четвер напередодні Великодня. Цей вогник необхідно донести додому, не погасивши його. З цією метою роблять спеціальні ліхтарі з паперу або скла, які захищають тремтливе полум’я свічки від вітру. Така свічка захистить будинок і двір від нечисті, а під час грози – від пожежі. Її ще називають “громничою”. Зберігають протягом року, запалюючи в разі тяжкої хвороби, а також під час тяжких пологів; дають в руки вмираючому.

У Страсну п’ятницю покладається утриматися від домашніх робіт, тільки молитися. В цей день змовкають церковні дзвони, віруючі згадують страждання і смерть Ісуса Христа.

Українські господині з молитвою на губах, в тиші печуть паски. У кожної господині є свій перевірений рецепт, адже тісто повинно бути сонячним, м’яким і боронь Боже, щоб воно не сіло, адже це обіцяє хвороби або, того гірше, смерть когось із рідних.

Великодню суботу найбільше чекають діти, адже цей день з самого ранку наповнений таємничою атмосферою виготовлення писанок і крашанок. У кожному українському домі великодні символи роблять по-своєму, але всі вони свідчать про швидкий прихід свята, оновлення життя.

В суботу ближче до вечора готують спеціальний кошик, з якою сім’я вирушає на святкову службую. Кладуть паску, свічку, писанки і крашанки, мішечок з сіллю. Це основа кошика. Багато сімей доповнюють її м’ясними, молочними продуктами, вином. Все це накривають новеньким вишитим рушником.

Ніч перед Світлим Христовим Воскресінням вважається особливою, чарівною, адже коли задзвонять дзвони “Христос Воскрес!”, вода набуває цілющих властивостей і здатна вилікувати безнадійно хворих. А просвітленим людям в цю ніч відкриваються небеса і вони бачать там Матір Божу.

“ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВО ІСТИНУ ВОСКРЕС!”

Після нічної літургії сім’ї поспішають додому розговлятися. Перед трапезою годиться вмитися з миски, в яку кладуть три червоні крашанки. Далі сім’я молиться, усі разом говорять: “Щоб ми дочекалися і на наступний рік Святого Воскресіння”. Сідають за святковий стіл з найкращими стравами і напоями, а в центрі, звісно ж – паска.

Спочатку слід їсти яйця і паску, а вже потім – інші страви. Напиватися на Великдень вважається великим гріхом: «Бог покарає, будеш ходити весь рік, як у напівдрімоті».

На Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме весь рік.

В Україні існує красива легенда про те, чому Світле Христове воскресіння називається Великим днем (“Великдень”). Коли народився Христос, то сонце світило по-особливому яскраво і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, щоб був один тодішній. Схід був в неділю вранці, а захід починався лише в суботу ввечері. А після розп’яття Христа – дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів…

ПРОВОДИ

Наступну після Великодня неділю називають Поминальною (Гробки, Могилки, Проводи). У цей день українці провідують могилки померлих родичів. У день Проводів люди разом з батюшкою, церковним хором, йдуть на цвинтар. Спочатку служиться загальна панахида, потім на могилах родичів сім’ї справляють обід-тризну, роздають поминальне коливо. Вважається, що після Великодня Бог на цілий тиждень відпускає душі померлих на землю. А вже в неділю ці душі приходять на цвинтар, тож рідні мають змогу з ними “поспілкуватися” і попрощатися, адже в цей день душі повертаються назад на небо.

СИМВОЛІКА УКРАЇНСЬКОЇ ПИСАНКИ

З прийняттям християнства яйце було включено у великодні обряди як символ народження, джерело життя.

Українські писанки відрізняються великою кількістю кольорів, що символізує велику магічну силу.

Червоний колір означає радість життя, чорний з червоним – підкреслює тривожну правду життя, чорний з білим – свідчить про повагу до душ померлих, жовтий – місяць, зорі, врожай; блакитний – небо, повітря, здоров’я, зелений – весну, оновлення природи.

Саме ж різнобарв’я – це символ родинного щастя, миру і любові.

 

 

За матеріалами книги Василя Скуратівського «Дідух. Свята українського народу».