Календар пам’ятних дат / Календарь памятных дат

ТРАВЕНЬ

 

1 травня — Світле Христове Воскресіння. Великдень.

 

3 травня — Всесвітній день свободи преси. Відзначається щорічно згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 20 грудня 1993 р.

 

5 травня — 180 років з дня народження Сидора (Ісидора) Івановича Воробкевича (1836−1903), українського письменника, композитора, диригента, музичного і культурного діяча, педагога.

Народився в Чернівцях у сім’ї священика. Музичну освіту здобув у духовній семінарії в Чернівцях (1861) та у Віденській консерваторії у Ф. Кренна (1868).

З 1861 р. був священиком у буковинських селах. З 1867 р. — на викладацькій роботі у духовній семінарії, а з 1875 р. — у Чернівецькому університеті.

З 1884 р. — голова першого Руського літературно-драматичного товариства, яке з його ініціативи перетворено на буковинський «Боян». До 1901 р. працював професором музики в Чернівецькому університеті. Як композитор відомий музикою до власних оперет і поезій («Над Прутом у лузі», «Заграй ми, цигане старий», «Як би була я зозулею» та ін.), а також хорами на слова Т. Шевченка («Минають дні», «Огні горять» та ін.).

Серед музичних творів композитора: оперета «Козак і Бандурист» (1864), мелодрама «Гнат Приблуда» (1875), опера «Убога Марта» (1878), музичні історичні драми «Петро Конашевич Сагайдачний» (1882) та «Кочубей і Мазепа» (1891), симфонія, понад 400 хорів («Збудилась Русь», 1898; «На красній Україні», 1875; «Мово рідна», 1890 та ін.), 26 музичних драм, солоспіви, ансамблі, обробки народних пісень.

Характерною рисою музичної творчості І. Воробкевича є близькість його художніх виражальних засобів до українського фольклору, лірики.

Як письменник створив низку творів про історичне минуле (оповідання «Турецькі бранці», 1865; поема «Нечай», 1868), життя і побут українського народу (вірш «Рекрути», 1865; оповідання «Циганка», 1866). Гаряче відгукнувся на боротьбу слов’янських народів проти турецьких поневолювачів (цикл поезій «З нещасної Болгарії», 1876).

Помер 19 жовтня 1903 р. у Чернівцях.

 

8 травня — День пам’яті та примирення. Відзначається щорічно згідно з Указом Президента України від 24 березня 2015 р.

 

8 травня — День матері. Відзначається щорічно у другу неділю травня згідно з Указом Президента України від 10 травня 1999 р.

 

9 травня — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День Перемоги). Державне свято згідно з Законом України № 315-VІІІ від 9 квітня 2015 р.

 

14 травня — 145 років з дня народження Василя Семеновича Стефаника (1871−1936), українського письменника, майстра психологічної новели, громадського діяча.

Народився в с. Русові (нині — Снятинського р-ну Івано-Франківської обл.) у селянській родині. Середню освіту здобув у гімназіях Коломиї (1883–1890) та Дрогобича (1890–1892).

У 1892–1900 рр. вивчав медицину у Краківському університеті. Літературну діяльність розпочав у 1890 р., опублікувавши в журналі «Народ» статтю «Жолудки наших робітних людей і читальні». Протягом 1890–1897 рр. писав ліричні етюди, поезії у прозі. Вперше опублікував свої художні твори в 1897 р. у чернівецькій газеті «Праця» («Синя книжечка», «Виводили з села», «Стратився», «Побожна», «Сама-самісінька»).

У 1899 р. виходить перша збірка новел «Синя книжечка», згодом — «Камінний хрест» (1900), «Дорога» (1901), у 1905 р. — вибрані оповідання «Моє слово». У 1903 р. під час відкриття пам’ятника І. Котляревському в Полтаві познайомився з М. Лисенком, М. Старицьким, М. Коцюбинським, тоді ж відвідав могилу Т. Шевченка в Каневі.

З 1902 до 1916 р. займався громадською діяльністю. У 1908 р. був обраний послом австрійського парламенту у Відні. З 1910 р. жив у рідному селі. Під час Першої світової війни у 1914–1918 рр. перебував здебільшого у Відні, на початку 1919 р. відвідав Київ. З 1916 р. повернувся до літературної творчості. З творів, написаних під час війни та у повоєнний час, склалася збірка новел «Земля» (1926), де було розкрито трагічну долю галицького селянства під час світової війни.

Творчість письменника ввійшла до золотого фонду української літератури. Сучасники високо цінили твори Василя Стефаника, називаючи його співцем селянської душі і володарем селянських дум. До кращих психологічних творів письменника належать новели «Новина», «Лан», «Катруся», «Кленові листочки», «Камінний хрест», «Палій», «Сини», «Святий вечір», «В корчмі», «Мати» та ін. Ними він стверджував, що справжнім письменником можна назвати тільки того, чия творчість невід’ємна від життя народу.

Помер 7 грудня 1936 р. після тяжкої хвороби. Похований у с. Русові.

У 1941 р. у будинку письменника в с. Русові відкрито літературно-меморіальний музей. Ім’я Василя Стефаника носять: премія в галузі літератури, мистецтва, архітектури та журналістики (найвища в Івано-Франківській обл. відзнака, яку присуджує Івано-Франківська обласна державна адміністрація місцевим авторам); Прикарпатський національний університет; Національна бібліотека у Львові; Публічна бібліотека у Києві; вулиці у Львові, Тернополі, Коломиї, Стрию; Снятинська загальноосвітня школа, в якій колись він і навчався; Львівська СШ № 22.

 

15 травня — Міжнародний день сім’ї. Відзначається щорічно згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 20 вересня 1993 р.

 

15 травня — День пам’яті жертв політичних репресій. Відзначається щорічно в третю неділю травня згідно з Указом Президента України від 21 травня 2007 р.

 

18 травня — Міжнародний день музеїв. Відзначається щорічно згідно з рішенням ХІ Генеральної конференції Міжнародної ради музеїв, яка відбулася в травні 1977 р.

 

21 травня — День Європи. Відзначається щорічно в третю суботу травня згідно з Указом Президента України від 19 квітня 2003 р.

 

21 травня — День науки. Відзначається щорічно в третю суботу травня згідно з Указом Президента України від 14 лютого 1997 р.

 

22 травня — День перепоховання праху Тараса Григоровича Шевченка (1861), українського поета, художника, мислителя, на Чернечій горі, поблизу Канева.

 

24 травня — День рівноапостольних Кирила і Мефодія.

 

24 травня — День слов’янської писемності і культури. Відзначається щорічно згідно з Указом Президента України від 17 вересня 2004 р.

 

28 травня — День працівників видавництв, поліграфії і книгорозповсюдження. Відзначається щорічно в останню суботу травня згідно з указом Президента України від 25 травня 1999 р.

МАЙ

 

1 мая — Светлое Христово Воскресение. Пасха.

 

3 мая — Всемирный день свободы прессы. Отмечается ежегодно согласно решению Генеральной Ассамблеи ООН от 20 декабря 1993 г.

 

5 мая — 180 лет со дня рождения Сидора (Исидора) Ивановича Воробкевича (1836−1903), украинского писателя, композитора, дирижера, музыкально-культурного деятеля, педагога.

Родился в Черновцах в семье священника. Музыкальное образование получил в духовной семинарии в Черновцах (1861) и в Венской консерватории у Ф. Кренна (1868).

С 1861 г. был священником в буковинских селах. С 1867 г. — на преподавательской работе в духовной семинарии, а с 1875 г. — в Черновицком университете.

С 1884 г. — председатель первого Русского литературно-драматического общества, которое по его инициативе было преобразовано в буковинский «Боян». До 1901 г. работал профессором музыки в Черновицком университете. Как композитор известен музыкой к собственным опереттам и стихам («Над Прутом у лузі», «Заграй ми, цигане старий», «Як би була я зозулею» и др.), а также хорами на слова Т. Шевченко («Минають дні», «Огні горять» та ін.).

Наиболее известны произведения композитора: оперетта «Козак і Бандурист» (1864), мелодрама «Гнат Приблуда» (1875), опера «Убога Марта» (1878), музыкальные исторические драмы «Петро Конашевич Сагайдачний» (1882) и «Кочубей і Мазепа» (1891), симфония, более 400 хоров («Збудилась Русь», 1898; «На красній Україні», 1875; «Мово рідна», 1890 и др.), 26 музыкальных драм, романсы, ансамбли, обработки народных песен.

Характерной чертой музыкального творчества И. Воробкевича является близость его художественных выразительных средств к украинскому фольклору, лирике.

Как писатель создал ряд произведений об историческом прошлом (рассказ «Турецькі бранці», 1865; поэма «Нечай», 1868), жизни и быте украинского народа (стихотворение «Рекрути», 1865; рассказ «Циганка», 1866). Откликнулся на борьбу славянских народов против турецких поработителей (цикл стихов «З нещасної Болгарії», 1876).

Умер 19 октября 1903 г. в Черновцах.

 

8 мая — День памяти и примирения. Отмечается ежегодно согласно Указу Президента Украины от 24 марта 2015 г.

 

8 мая — День матери. Отмечается ежегодно во второе воскресенье мая согласно Указу Президента Украины от 10 мая 1999 г.

 

9 мая — День победы над нацизмом во Второй мировой войне (День Победы). Государственный праздник согласно Закону Украины № 315-VІІІ от 9 апреля 2015 г.

 

14 мая — 145 лет со дня рождения Василия Семеновича Стефаника (1871−1936), украинского писателя, мастера психологической новеллы, общественного деятеля.

Родился в с. Русов (ныне — Снятинского р-на Ивано-Франковской обл.) в крестьянской семье. Среднее образование получил в гимназиях Коломыи (1883−1890) и Дрогобыча (1890−1892).

В 1892−1900 гг. изучал медицину в Краковском университете. Литературную деятельность начал в 1890 г., опубликовав в журнале «Народ» статью «Жолудки наших робітних людей і читальні». В течение 1890−1897 гг. писал лирические этюды, поэзию в прозе. Впервые опубликовал свои художественные произведения в 1897 г. в черновицкой газете «Праця» («Синя книжечка», «Виводили з села», «Стратився», «Побожна», «Сама-самісінька»).

В 1899 г. выходит первый сборник новелл «Синя книжечка», затем — «Камінний хрест» (1900), «Дорога» (1901), в 1905 г. — избранные рассказы «Моє слово». В 1903 г. во время открытия памятника И. Котляревскому в Полтаве познакомился с Н. Лысенко, М. Старицким, М. Коцюбинским, тогда же посетил могилу Тараса Шевченко в Каневе.

С 1902 по 1916 г. занимался общественной деятельностью. В 1908 г. был избран послом австрийского парламента в Вене. С 1910 г. жил в родном селе. Во время Первой мировой войны в 1914−1918 гг. находился в основном в Вене, в начале 1919 г. посетил Киев. С 1916 г. вернулся к литературному творчеству. Из произведений, написанных во время войны и в послевоенное время, сложился сборник новелл «Земля» (1926), где раскрыта трагическая судьба крестьян во время мировой войны.

Творчество писателя вошло в золотой фонд украинской литературы. Современники высоко ценили произведения Василия Стефаника, называя его певцом крестьянской души и обладателем крестьянских дум. К лучшим психологическим произведениям писателя принадлежат новеллы «Новина», «Лан», «Катруся», «Кленові листочки», «Камінний хрест», «Палій», «Сини», «Святий вечір», «В корчмі», «Мати» и др. Ими он утверждал, что настоящим писателем можно назвать только того, чье творчество неотделимо от жизни народа.

Умер 7 декабря 1936 г. после тяжелой болезни. Похоронен в с. Русов.

В 1941 г. в доме писателя в с. Русов открыт литературно-мемориальный музей. Имя Василия Стефаника носят: премия в области литературы, искусства, архитектуры и журналистики (самая высокая в Ивано-Франковской обл., присуждается Ивано-Франковской областной государственной администрацией местным авторам); Прикарпатский национальный университет; Национальная библиотека в Ровно; Публичная библиотека в Киеве; улицы во Львове, Тернополе, Коломые, Стрые; Снятинская общеобразовательная школа, в которой учился писатель; Львовская СШ № 22.

 

15 мая — Международный день семьи. Отмечается ежегодно согласно решению Генеральной Ассамблеи ООН от 20 сентября 1993 г.

 

15 мая — День памяти жертв политических репрессий. Отмечается ежегодно в третье воскресенье мая согласно Указу Президента Украины от 21 мая 2007 г.

 

18 мая — Международный день музеев. Отмечается ежегодно согласно решению ХІ Генеральной конференции Международного совета музеев, которая состоялась в мае 1977 г.

 

21 мая — День Европы. Отмечается ежегодно в третью субботу мая согласно Указу Президента Украины от 19 апреля 2003 г.

 

21 мая — День науки. Отмечается ежегодно в третью субботу мая согласно Указу Президента Украины от 14 февраля 1997 г.

 

22 мая — День перезахоронения праха Тараса Григорьевича Шевченко (1861), украинского поэта, художника, мыслителя, на Чернечьей горе, вблизи Канева.

 

24 мая — День равноапостольных Кирилла и Мефодия.

 

24 мая — День славянской письменности и культуры. Отмечается ежегодно согласно Указу Президента Украины от 17 сентября 2004 г.

 

28 мая — День работников издательств, полиграфии и книгораспространения. Отмечается ежегодно в последнюю субботу мая согласно указу Президента Украины от 25 мая 1999 г.