Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 25.05.13

20-річчя Національного культурного центру України в Москві

P115049324 травня 2013 року відбулися урочисті збори з нагоди 20-річчя від дня створення Національного культурного центру України в Москві.

Того дня до нас прийшло багато наших друзів – представників українських діаспорних організацій в Москві, художники, артисти, музиканти, письменники, політичні та громадські діячі. Всі говорили безліч подячних слів та бажали подальших успіхів. І було в тому всьому стільки щирості! І хоча будь-які урочистості не обходяться без офіціозу, але у нас він був… теплим і затишним.

У президії – Надзвичайний і Повноважний Посол України в РФ Володимир Єльченко, статс-секретар ― заступник Міністра закордонних справ Російської Федерації Григорій Карасін, генеральний директор Національного культурного центру України в Москві Володимир Мельниченко та заступник керівника Секретаріату Державного управління справами Президента України, начальник Управління роботи з персоналом Марія Туркота. У залі – співробітники Культурного центру та запрошені на свято друзі.

З вітальним словом виступив Володимир Єльченко. Він зачитав привітання від Президента України Віктора Януковича:

«Прийміть сердечні вітання з нагоди 20-річчя від дня створення Національного культурного центру України у м. Москві.

Високо ціную ваш внесок у справу популяризації самобутньої української культури і мистецтва в Російській Федерації, вивчення української мови, підтримки зв’язків з українцями в Росії та сприяння міжкультурному діалогу.

Завдяки високому професійному рівню вашого колективу, реалізації інформаційно-просвітницьких програм Центр став авторитетним осередком національної культури за кордоном.

Переконаний, що діяльність Національного культурного центру України у м. Москві і надалі сприятиме спадкоємності духовних традицій, розвиткові українсько-російського гуманітарного співробітництва.

Зичу всім міцного здоров’я, натхнення і нових здобутків на благо України».

Володимир Єльченко виголосив привітання від Міністра закордонних справ України Леоніда Кожари:

“Щиро вітаю Вас та колектив Національного культурного центру України в Москві з 20-річчям Вашої установи.

Глибоко ціную вагомий внесок Центру у збереження та відродження національних культурних традицій, популяризацію української культури й духовності.

За два десятиріччя Національний культурний центр України в Москві став ключовим осередком культурного життя та потужним чинником консолідації українців Росії, важливим джерелом знань про вікові культурні та духовні традиції нашого народу.

Приємно у цьому контексті відзначити вагомий внесок Вашого Центру у шевченкознавство – унікальні дослідження життя та творчості Великого Кобзаря, особливо актуальні напередодні відзначення 200-річчя від дня народження Т.Г.Шевченка.

Переконаний, що Національний культурний центр України в Москві і надалі докладатиме зусиль для популяризації української культури, сприятиме збереженню історичної пам’яті українського народу на теренах Росії.

Зичу Вам та очолюваному Вами колективу міцного здоров’я,  невичерпної енергії, натхнення та успіхів у подальшій роботі”. 

Було також озвучено привітання від Міністра культури України Леоніда Новохатька:

“Вітаю Вас з нагоди урочистостей, присвячених 20-річчю створення Національного культурного центру України в Москві.

Ця ювілейна подія має надзвичайно важливе значення для наших народів та є свідченням плідної українсько-російської співпраці в галузі культури, яка продовжується вже протягом багатьох років.

Національний культурний центр України в Москві був першою державною культурною установою за кордоном, але і сьогодні утримує лідерські позиції у цій сфері. На його сцені виступали найвидатніші культурні діячі та організовували виставки талановиті художники, які своєю творчістю з року в рік популяризують українські культурні надбання за кордоном.

Заходи, які відбуватимуться у ці дні, стануть яскравою подією у суспільному, культурному і духовному житті Росії та України, сприятимуть подальшому розвитку культурного співробітництва та утвердженню добросусідських, толерантних, дружніх стосунків між нашими народами.

Упевнений, що урочистості та культурно-мистецькі заходи з нагоди 20-річчя створення Центру подарують учасникам та глядачам незабутні враження та гарний настрій.

Добра вам, злагоди та успіху у всіх благородних справах”.

Із вітальним словом виступив Григорій Карасін, який зокрема зазначив, що в останні роки, в тому числі завдяки діяльності Культурного центру України в Москві, російсько-українські гуманітарні зв’язки розвиваються поступально, в дусі стратегічного партнерства між Російською Федерацією та Україною.

З почесною та відповідальною місією приїхали до нас представники Державного управління справами Президента України.

Марія Туркота зачитала привітання з нагоди 20-річчя Центру від Керівника Державного управління справами А. Кравця та вручила грамоти колективу і працівникам Національного культурного центру України.

Потім були найурочистіші миті, коли генеральний директор Центру вручав працівникам Українського дому грамоти та відзнаки за дорученням Міністерства культури України, Українського фонду культури та Національної академії педагогічних наук України. Як то кажуть, кожна нагорода знайшла свого героя!

Теплими та щирими словами вітали нас представники українства в Москві:

- голова Товариства української культури «Славутич», академік, заслужений діяч науки Російської Федерації Василь Антонів;

- видатний літературознавець, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Юрій Барабаш;

- голова Правління Ради земляцтв України, дійсний державний радник Російської Федерації 1 класу, доктор політичних наук Микола Лях;

- член ради Регіональної громадської організації «Українці Москви», солістка Великого театру, заслужена артистка Росії, заслужена артистка України Галина Чорноба;

- письменник і перекладач, заступник голови Правління, генеральний директор Спілки письменників Росії Володимир Середин;

- почесний голова Ради земляцтв України, голова Луганського земляцтва в Москві Микола Чоломбитько..

З подарунками прийшли: представник Генеральної дирекції  з обслуговування іноземних представництв Віктор Туркота,  голова правління Міжнародного фонду «Наукове партнерство» та Міжнародного фонду «Культурне надбання» Віктор Карцев, Директор Першого департаменту країн СНД Міністерства закордонних справ РФ Віктор Петраков, голова Житомирського земляцтва Віктор Дем’янчук, Директор творчого об’єднання з естетичного виховання «Музична юність» Орест Добриков, представники Донецького, Севастопольського, Полтавського   земляцтв та інші.

Загалом у Центр надійшло понад півсотні вітань із України та Росії – від Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, Спілки письменників Росії, Інституту історії  НАН України,  Інституту літератури НАН України ім. Т. Г. Шевченка, Київської дитячої Академії мистецтв, Національного академічного театру опери та балету імені Т. Г. Шевченка, Українського інституту національної пам’яті, Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, Інституту археології НАН України, Національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки, інших українських і російських мистецьких, наукових, освітніх, громадських організації, культурних центрів іноземних держав у Москві.

Культурний центр привітали Іван Дзюба, Іван Драч, Микола Дядюра, Людмила Жоголь, Микола Жулинський, Леонід Кучма, Павло Мовчан, Борис Олійник, Володимир Рожок, Михайло Рєзникович, Мирослав Скорик, Ганна Скрипник, Валерій Смолій, Валерій Солдатенко, Анатолій Солов’яненко, Петро Толочко, Михайло Чембержі,  Петро Чуприна та інші.

Державна установа України в Москві отримала привітання від багатьох українських організацій Росії – з Воронежа, Москви та Московської області, Нижнього Новгороду, Омська, Приморського краю, Республіки Башкортостан, Республіки Карелії, Республіки Комі, Республіки Марій Ел, Республіки Татарстан, Ростова, Саратова, Сургута, Твері, Удмуртської Республіки, Хабаровського краю, Челябінської області та інших.

 

Доповідь генерального директора Національного культурного центру, доктора історичних наук, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Володимира Мельниченка на урочистих зборах.

 

Шановні пані і панове, дорогі друзі!

 

Ми зібралися в кількох кроках від найзнаменитішої вулиці Росії — стародавнього Арбату. Скажу про те, над чим ви напевне не задумувалися. Наш будинок — № 9 — першим розпочинає славнозвісний Старий Арбат по непарному боці вулиці, на якому жив і Пушкін. Будинки 1, 3, 5, 7 вже давно знесені, й нині на їхньому місці стоїть новітній офісно-торговий комплекс, який у нашому випадку не рахується — історичний Арбат має свою відвічну нумерацію. Йому — Арбату — в цьому році виповнюється 520 літ. А нам — 20 років. Але історія стає доступнішою, а ми відчуваємо себе ближчими до минулого, коли знаємо й пам’ятаємо про те, що:

— в історичних документах згадка про російський «Арбат» і українського «козака» вперше з’являється майже одночасно — наприкінці ХV століття;

— три століття тому на Арбаті, недалеко від цього місця, гарцювало 20 тисяч українських козаків гетьмана Петра Сагайдачного, які саме з боку Арбатських воріт штурмували Москву. Серед них був і майбутній гетьман запорозького козацтва полковник Михайло Дорошенко, а його внук — український гетьман Петро Дорошенко закінчив своє життя в почесному засланні під Москвою в Ярополчі наприкінці ХVІІ століття;

— у середині ХІХ століття Арбатом проходив Тарас Шевченко, «блукаючи по закарлючистих вулицях московських», а в квітні 1861 року домовина з поетовим прахом знаходилася в сотні кроків звідси — в храмі Тихона Амафунтського, і саме з арбатської землі вона почала свій вікопомний шлях на кінних дрогах до Чернечої гори в Каневі;

— не далі від нас і до будинку на Нікітському бульварі, в якому жив і помер великий українець Микола Гоголь. Безперечно, що він не міг не бачити наш будинок;

— сто літ тому в будинку № 55 на Арбаті півроку мешкав Михайло Грушевський, який тут і отримав звістку про те, що його обрано головою Української Центральної Ради.

Культурний центр України в Москві стократ реально підтвердив і показав повсякчасну духовну присутність національних геніїв в Українському домі, який є власністю нової, незалежної України й успішно працює в ім’я нашої держави.

На самому початку акцентую три аксіоматичні тези.

Перша. Ідея Культурного центру України була геніальною ідеєю.

Друга. Постанова Кабінету Міністрів України «Про створення Культурного центру України в м. Москві» від 14 травня 1993 року, підписана Прем’єр-міністром України Леонідом Кучмою, була історичною постановою.

Третя. Реалізація ідеї й постанови стала видатною подією в духовному житті нової України.

Сьогодні ми вдячні всім, хто був причетний до заснування, створення та становлення Культурного центру в Москві, який уперше дав Україні можливість стверджувати себе за кордоном справді самостійною культурною політикою.

Серед цих, особливо дорогих нам людей, є два великих українці, які не так давно пішли від нас — Павло Романович Попович і Богдан Сильвестрович Ступка. Вшануємо їх пам’ять хвилиною мовчання.

Пам’ять про них назавжди увічнено в Центрі. Ім’я Павла Поповича носить тепер Українська недільна школа, а нашій Бібліотеці присвоєно ім’я Богдана Ступки.

Дорогі друзі!

Суголосно зі словами Президента України звучить привітання Центру від Міністра культури України Леоніда Новохатька:

«Ця ювілейна подія має надзвичайно важливе значення для наших народів та є свідченням плідної українсько-російської співпраці в галузі культури.

Національний культурний центр України в Москві був першою державною культурною установою за кордоном, але і сьогодні утримує лідерські позиції у цій сфері».

Не можу не зачитати слова з привітання Центру від однієї з найсильніших регіональних організацій — українців Башкортостану «Кобзар»:

«Високого поцінування заслуговує та відповідальна й самовіддана творча праця, котру ви щодня здійснюєте на благо України та усієї української світової спільноти, допомагаючи українцям діаспори підтримувати постійний духовний зв’язок зі своєю історичною Батьківщиною, формувати нову генерацію українців-патріотів. Ви об’єднуєте навколо себе всіх небайдужих до справи відродження української мови, національної освіти та культури на теренах Росії».

Українці Карелії вважають, що найважливіше в нашій роботі з діаспорою є те, що колектив Центру «піклується про них, реально допомагає українцям Росії». Громадська організація «Вербиченька» з Татарстану пише нам: «Національний культурний центр є справжнім центром, навколо якого так чи інакше обертається все українство, що працює на теренах Росії».

Культурний центр України наполегливо здійснює масштабний проект «Діаспора», в рамках якого проводяться презентації регіональних українських організацій в Росії, вивчається й поширюється кращий досвід. Ця робота знаходить високу оцінку в регіонах. Ось що написали нам у привітанні від української організації Республіки Марій Ел із Йошкар-Оли:

«Ми дуже вдячні вам за можливість проведення зустрічей, з’їздів, культурних заходів на професійному рівні в Москві. Вони являються безцінними вкладом в організацію співпраці усіх громадських організацій українців у Росії».

Послухайте, будь-ласка, ще одне тепле привітання — від українців Тюмені:

«Для всіх українців, які проживають на теренах югорського краю Національний центр завжди був своєрідним символом етнічної Батьківщини, камертоном культурного життя російського українства, джерелом творчої наснаги та ідей культурного просвітництва…

В світлі Пасхальні дні просимо у Господа Бога сил духовних і фізичних для всіх вас, дорогі ювіляри, молимося за всіх людей та за наші держави: Україну та Росію!»

Українці Хабаровського краю також бажають усім нам «Божої допомоги та благословіння в усіх справах».

Ми щиро вдячні всім українським регіональним організаціям Росії, які привітали нас з 20-річчям.

Упевнено розкрилюють свої неабиякі можливості українські земляцтва Москви, з якими ми все тісніше співпрацюємо, особливо після створення Ради земляцтв України. Щомісяця в цих стінах проходять різноманітні широкі зустрічі та яскраві вечори, на які все частіше приїжджають представники областей. Це — робота, стратегічну перспективу якої важко переоцінити.

Ще одну важливу іпостась нашої діяльності заторкнуто в теплому привітанні з Національної опери України імені Т. Г. Шевченка:

«Національний культурний центр України концентрує розмаїття українського життя не тільки в Москві, але й в усій Російській Федерації. Сюди линуть серцями ті, хто шанує Україну як суверенну і незалежну державу і прагне повсякчас прокладати мости дружби між двома країнами, які разом пройшли великий історичний шлях. Тут відбувається маса заходів за участю тих, хто любить українську культуру і мистецтво, не байдужий до справ на рідній землі, для кого дуже важливо, щоб два братніх народи продовжували зміцнювати свої прадавні традиції шани і взаємоповаги між народами України і Росії».

Маю честь інформувати, що справді в останній час кількість заходів, які проходять в Центрі протягом року — концертів, виставок, спектаклів, кінопоказів, презентацій, творчих вечорів, конференцій, зустрічей — виросла в два рази і перевищила цифру 400. Упродовж року до Центру приходять понад 20 тисяч чоловік, що значно більше, ніж кілька років тому. Всі вони зустрічають тут тепло, гостинність, затишок, отримують можливість познайомитися з високим мистецтвом. Громадське національно-культурне об’єднання українців «Криниця» пише нам, що «для україців підмосковного Пушкіно, Культурний центр України в Москві є другим рідним домом, куди ми щоразу їдемо, як до батька, щоб доторкнутися до творчого національного джерела, поділитися своїми досягненнями, отримати дружню пораду і підтримку, серцем відчути велич української родини».

В основі нашої розмаїтої діяльності лежать крупномасштабні проекти, назви яких говорять самі за себе: «Тарас Шевченко», «Григорій Сковорода», «Микола Гоголь», «Михайло Грушевський», «Лесь Курбас», «Василь Стус», «Україна крізь віки», «Українське кіно», «Україна театральна», «Презентація», «Відомі українці в Росії», «Діалог культур» та інші.

Наш концертний і виставковий зали добре відомі не лише московським українцям, але й усім москвичам і гостям столиці, які люблять українське слово, українську пісню й танець, українське малярство.

У нас виступали видатні майстри української і російської культури Богдан Ступка, Ніна Матвієнко, Анатолій Паламаренко, Микола Мащенко, Мирослав Скорик, Олександр Голобородько, Марія Стеф’юк, Лариса Кадочникова, Бела Руденко, Володимир Бортко, Микола Гнатюк, Роман Віктюк, Клара Лучко, Йосип Кобзон, Василь Лановий, Ада Роговцева, Валерій Кікта, Раїса Недашківська, Еліна Бистрицька, Василь Нечепа, Лідія Забіляста, Галина Чорноба, Володимир Конкін, Олексій Петренко, Євгенія Симонова, Юлія Борисова, Дмитро Попов і багато інших.

Наші відвідувачі мали змогу чути полум’яне публіцистичне і поетичне слово та виважену наукову інформацію з вуст Павла Поповича, Бориса Олійника, Бориса Патона, Костянтина Грищенка, Володимира Єльченка, Дмитра Павличка, Миколи Жулинського, Юрія Барабаша, Василя Антоніва, Рамазана Абдулатіпова, Петра Толочка, Любові Голоти, Світлани Йовенко, Валентини Матвієнко, Володимира Яворівського, Марії Матіос, Петра Чуприни, Леся Танюка, Павла Мовчана, Євгенії Дейч, Сергія Гальченка, Неллі Корнієнко, Людмили Швецової, Романа Лубківського…

На нашій сцені показували свої вистави Національний академічний драматичний театр ім. І. Франка, Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки, Національний академічний український драматичний театр ім. М. Заньковецької, Театр «У кошику» Державного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса, Львівський духовний театр «Воскресіння», Київський театр «Колесо», Київський фольклорний театр «Берегиня», Харківський театр дітей «Тимур», театр Одеського будинку актора та ін.

У Культурному центрі виступали Національний заслужений академічний український народний хор ім. Г. Верьовки, Національна заслужена академічна хорова капела «Думка», Національна заслужена капела бандуристів ім. Г. Майбороди, Черкаський академічний заслужений український народний хор, вокальна формація «Піккардійська терція», Державний камерний ансамбль «Київські солісти», Національний ансамбль солістів «Київська камерата», камерний хор «Київ», чоловічі вокальні квартети «Гетьман» і «Явір», жіноче вокальне тріо «Золоті ключі», тріо бандуристок «Росава» (Житомир), «Вербена» (Черкаси), «Журавка» (Чернігів), театр пісні і танцю «Легенда» (Луганськ), ансамбль народних інструментів «Рідні наспіви» Національної філармонії України, чоловічий вокальний гурт «Козацькі забави», фольклорний гурт «Козаки» та інші уславлені творчі колективи.

Малярство України було представлено в Центрі полотнами Марії Примаченко, Тетяни Яблонської, Валерія Франчука, Тетяни Голембієвської, Віктора Сидоренка, Сергія Якутовича, Валентини Цвєткової, Віктора Ковтуна, Сергія Дуплія, Сергія Григораша, Костянтина Головіна, Валентина Бернадського, Вікторії Логоші, Катерини Гутникової… У нас можна було милуватися казковими гобеленами Людмили Жоголь, українською вишивкою Віри Роїк, малярством по шо́вку Наталії Гронської, золотним іконописним шиттям Любові Мітітєл. Серед скульпторів назву Валентина Знобу, Олега Пінчука, Ігоря Гречаника, Олексія Леонова, Володимира Філатова…

Не боюся втомити вас цим переліком, адже кожне ім’я і кожний творчий колектив — це слава і гордість України. Леонід Кучма, вітаючи колектив, пише: «Тисячі громадян Росії уперше почули на “українському Арбаті” виступи наших талановитих співаків, музикантів, поетів. Усе це сприяє зближенню народів незалежних України та Росії, поглибленню рівноправного взаємовигідного співробітництва між нами на різних рівнях».

Саме так і ми розуміємо широкі можливості нашого Центру.

У привітанні Міністра культури України Леоніда Новохатька зафіксовано: «На сцені Центру виступали найвидатніші культурні діячі та організовували виставки талановиті художники, які своєю творчістю з року в рік популяризують українські культурні надбання за кордоном».

На початку ХХI століття — в жорстких умовах ринку й міждержавних негараздів — без Культурного центру України в Москві більшість із них не мали б можливості представити духовну, мистецьку Україну в Москві.

Повірте, це добре розуміють в материковій Україні. У привітанні академіка Національної Академії мистецтв України, народного артиста України Михайла Чембержі читаємо:

«Ваш Центр успішно презентував вражаючу палітру творчих досягнень української національної культури, представив видатних вітчизняних Майстрів — знакових постатей нашої держави. Вони, дякуючи Вашій роботі, стали широко відомими у багатонаціональній Російській Федерації, мешканцям Москви та її численним гостям зі всього світу».

У Центрі працюють Українська народна хорова капела Москви, Український музично-драматичний театр антрепризи «Еней».

Навколо нас гуртується молодь. Якраз у Центрі пройшли перші два Українські молодіжні форуми — в квітні 2011 року і в жовтні 2012 року. В Центрі діє Український молодіжний клуб м. Москви, молодіжна літературна студія «Когорта», проводить репетиції самодіяльний Український молодіжний театр.

Якісно новою стала Українська  недільна школа ім. Павла Поповича, де крім традиційних для такого типу навчальних закладів української мови та співів читаються лекції з історії України, проводяться уроки з вивчення народних звичаїв та обрядів, малювання та української хореографії. В наступному навчальному році планується поглиблене вивчення українського народного танцю.

Сьогодні в школі навчається близько сорока російськомовних дітей віком від 4 до 17 років. Тут проходять культурні заходи спільно з Президентським фондом Леоніда Кучми «Україна», Фондом імені космонавта Павла Поповича, музеями міста Москви, дитячими музичними школами, українськими організаціями Росії. Учні Української недільної школи – постійні учасники музичних фестивалів, що проходять на різних майданчиках російської столиці та за її межами.

Діти зустрілися з відомими українцями – Борисом Олійником, Дмитром Павличком, Павлом Мовчаном, Михайлом Чембержі, Мариною Попович, Богданом Козаком, Андрієм Чебикіним. Погодьтеся, що не кожен у своєму навіть довгому житті має таку щасливу можливість!

Учнями створено анімаційні фільми «З Україною в серці» та «Космічна Україна», що отримали перші премії на Міжнародному фестивалі дитячого анімаційного кіно «Золота рибка» (Ялта й Сочі).

Кілька слів про наші міжнародні проекти.

Вже тринадцять років у нас успішно здійснюється абонемент «Юні таланти нового століття» спільно з творчим об’єднанням «Музична юність» Департаменту культури Москви. Відбулося понад 70 різножанрових програм, в яких взяли участь 74 дитячі художні колективи, в тому числі з України. Музику російських, українських і зарубіжних композиторів слухали за цей час більше 30 тисяч чоловік, у тому числі понад 100 багатодітних сімей, учні Української недільної школи Культурного центру України в Москві, Недільної школи Церкви Пресвятої Трійці, діти з обмеженими можливостями, пацієнти Центру соціальної допомоги «Сім’я і діти».

У того, хто хоч раз побував на цих програмах, дух захоплює від яскравого таланту виконавців і щирої дитячої радості юних слухачів.

Ще приклад з іншої сфери. Вже стало традиційним проведення в Центрі до Дня слов’янської писемності й культури Міжнародного форуму «Популярна література і сучасне суспільство» з виокремленням української сучасної прози та поезії. В ньому беруть участь поети і літературознавці з України, зокрема директор Національного музею імені Тараса Шевченка Дмитро Стус.

Вся наша робота проходить у тісній взаємодії з Посольством України в Російській Федерації, і я хочу висловити особливу, щиру подяку Володимиру Юрієвичу Єльченку, всім працівникам Посольства, які щоденно творчо, плідно співпрацюють з нами.

На завершення не можу не сказати про вже назрілі та ще незатребувані на державному рівні можливості Центру.

Найперше, слід було б усерйоз і повною мірою використати наш науково-дослідний потенціал. Йдеться про те, що за десять років Центр видав 20 монографій загальним тиражем понад 600 друкованих аркушів з українознавства, в яких досліджено перебування в Москві Тараса Шевченка, Миколи Гоголя, Осипа Бодянського, Михайла Максимовича, Михайла Щепкіна, Михайла Грушевського. У своєму привітанні академік Петро Толочко пише, що Центр уособлює в собі «цілий науково-дослідний колектив». Ми стали лауреатами Національної премії України імені Тараса Шевченка.

У вітанні Міністра закордонних справ України Леоніда Кожари наголошується «вагомий внесок Центру в шевченкознавство — унікальні дослідження життя та творчості Великого Кобзаря, особливо актуальні напередóдні відзначення 200-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка».

Московське шевченкознавство — це наш упевнений стратегічний вибір, і унікальний порив, і безперечний науковий пріоритет у всьому світі. Готуємо достойну зустріч 200-річному ювілею з дня народження Кобзаря. Вже вийшла в світ фундаментальна книга вибраних віршів і поем Шевченка українською і російською мовами, підготовлена спільно з Інститутом літератури НАН України ім. Т. Г. Шевченка. Готується видання книги «Тарас Шевченко в Москві» російською мовою та  монографії «Тарас Шевченко: “Друзі мої єдині”». Нами науково обґрунтовано необхідність спорудження пам’ятника Тарасу Шевченка й Михайлу Щепкіну. Мені приємно говорити про це саме в день Слов’янської писемності та культури.

Вийшло 5 книг, які послідовно висвітлюють діяльність нашої установи. Ми плекаємо молодих вчених, які готуватимуть кандидатські дисертації. В колективі є члени Національної спілки письменників України і Спілки письменників Росії.

Ми маємо широкі й міцні зв’язки в науковому світі. Директор Інституту історії України Національної академії наук України академік Валерій Смолій пише у своєму привітанні: «Нас завжди об’єднували тісні творчі зв’язки — проведення зустрічей з визначними вченими, презентації книг та монографій, організація спільних проектів і заходів».

У цьому контексті постає питання про заснування на нашій базі державного Інституту українознавства. В його рамках необхідно створити спеціальну архівно-пошукову групу з українознавчих документів, а також розгорнути стажування молодих українських культурологів, інших учених, які досліджують проблематику українсько-російських відносин.

Усі передумови, що залежать від нас, для здійснення Україною цього важливого кроку створено. Слово — за державою.

Які досягнення Культурного центру України в Москві нині можна вважати системно-фундаментальними?

Перше. Добре розуміючи, що далеко не всі двосторонні зв’язки в галузі культури між Україною і Росією пролягають через Культурний центр України в Москві, можна все-таки впевнено стверджувати, що в їх розвитку й зміцненні зараз уже не можна не враховувати фенóмен Центру, його значні й ще не затребувані повною мірою можливості.

 

Друге. Досвід унікальної інституції має бути використано не лише в діяльності нових інформаційно-культурних центрів України за кордоном, але й у реалізації масштабних міждержавних культурних програм. Центр може бути моделлю для дальшого розгортання цивілізованого діалогу української культури з російською та з іншими світовими культурами.

Більше того, на мій погляд, слід серйозно й всебічно вивчити питання про створення в майбутньому на базі Центру міжнародного культурного інституту зі значно ширшими можливостями й завданнями, скажімо, на кшталт Гете — Інституту в Німеччині. Втім, у даному випадку будь-які порівняння з іноземними зразками програють реально набутому вітчизняному досвідові. Йдеться, власне, про створення принципово нової структури, що відігравала б на системній основі роль духовного посланника України в усьому світі.

Третє. Неповторність, унікальність нашої присутності в арбатському ареалі полягає в тому, що феномен духовного — саме духовного! — російського Арбату нині нерозривно пов’язаний з Українським культурним центром.

Отже, на нас історія поклала велику відповідальність не лише перед Україною, а й перед Росією і Москвою.

На завершення хочу запевнити всіх присутніх, увесь український народ, що Національний культурний центр України в Москві, як повноважний духовний представник нашої держави в Росії, й надалі наполегливо й самовіддано працюватиме, говорячи словами Тараса Шевченка, «на славу нашої преславної України».

Дякую за увагу.

Підготувала Ассоль Овсянникова-Мелентьєва. Фото автора і Юрія Безкровного.