Культурно-мистецька Опубліковано 19.12.17

Фортепіанний вечір “Творча династія”

490-20-4Гостя зі Львова дістала ювілейний подарунок відомого  піаніста Дмитра Онищенко, який присвятив свій концерт у Національному культурному центрі України у місті Москві своїй мамі – Ірині Дмитрівні Немирі, професору Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка.

Ця надзвичайна творча династія, ніби струмочками з одного музичного джерела, набирала майстерності спочатку у Львівський Середній спеціальній музичній школі імені Соломії Крушельницької, яку з відзнакою Ірина Немира закінчила у 1966 році, а її син поступив туди у 1990 році. Ірина Дмитрівна у 1968 році стала лауреатом республіканського конкурсу у Києві і також з відзнакою закінчила у 1971 році Львівську державну консерваторію імені М. В. Лисенка (клас Самуіла Дайча). У 1971 – 1973 роках вона – аспірантка Московського державного інституту імені Гнесіних (нині – Російська Академія Музики імені Гнесіних) – клас професора Олександра Йохелеса. З січня 1972 року до нині Ірина Дмитрівна працює на кафедрі фортепіано Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка. Вона була першою виконавицею творів Франца Ксавера Моцарта (“так званий – львівський Моцарт”, син композитора, який працював капельмейстером у Львові) і видатного українського композитора Анатолія Кос-Анатольського, якому належить фраза: « Да здравствует Ира Немира – лучшая пианистка мира!». Вона також першою у Львові виконала Три фрагменти з балету “Петрушка” Ігоря Стравинського.

            Дмитро Онищенко народився в 1983 році у Львові. З чотирьох років почав навчатися музиці під керівництвом своєї мами, професора Львівської консерваторії Ірини Немири. Тринадцятирічним учнем музичної школи імені Соломії Крушельніцької  дав свій перший сольний концерт, а у 1997 році став лауреатом Міжнародного конкурсу юних піаністів імені М. Цвєтаєвої (Мінск, Біларусь). У 2000 році закінчив на відмінно Середню спеціальну музичну школу-інтернат по трьох спеціальностях (фортепіано, кларнет, композиція) і поступив у Львівську державну музичну академію імені М. В. Лисенка, а потім – у Московську державну консерваторію імені П. І. Чайковського, де займався під керівництвом Юрія Лисиченко, Льва Наумова та Андрія Діева, і у 2006 році закінчив навчання, а у 2009 році - аспірантуру. У 2003 – 2004 роках навчався також у  Вищій школі музики Гановеру у Володимира Крайнева і  Ар’є Варді.

Дмитро Онищенко – переможець V Міжнародного конкурсу юних піаністів Володимира Крайнєва, IV Міжнародного конкурсу імені Володимира Горовіца у Києві, III Міжнародного конкурсу молодих виконавців у Енсхеде та Міжнародного конкурсу імені М. Лисенка (Києв, 2007); лауреат XII Міжнародного конкурсу імені П. І. Чайковського (Москва, 2002, V премія), Міжнародної фортепіанної академії у Хамамацу (2005, II премия), Міжнародного конкурсу імені Ж. В. да Мотті (Лісабон, 2007, II премія), а  також Сіднейського міжнародного фортепіанного конкурсу (2012, III премія).

Дмитро Онищенко у 2002 році дістав Почесну грамоту від Міністерства культури України «За вагомий внесок у культуру і високу професійну майстерність». Він Лауреат української загальнонаціональної програми «Людина року – 2001». Являвся стипендіатом благодійних фондів Володимира Крайнєва та Мстислава Ростроповича. Виступав з концертами у Росії, в Україні, Біларусі, Китаї, Латвії, Польщі, Чехії, Німеччині, Франції, Великобританії, Нідерландах, Португалії, Італії, Швейцарії, Турції, Іорданії, США, Японії та Австралії.

Видатний російський музикознавець Татяна Грум-Гржимайло висловила так своє   вражіння від гри дев’ятнадцятирічного лауреата Міжнародного конкурсу імені П. І. Чайковського: «Дмитро Онищенко – поет Музики!». Він поет не тільки музики, а справжній поет. Нещодавно відбулася презентація вже другої збірки його віршів «Как-то так», ілюстрована його малюнками  на авторському вечорі у Музеї О. Скрябіна, де прозвучали п’ять романсів, створених у 2002-2008 роках на вірші Івана Буніна, Миколи Гумільова, Олександра Костенко і Рюріка Івнєва у виконанні Оксани Лєсничої, а також  Квінтет мі мінор для двох скрипок, альта, віолончелі і фортепіано.  Дмитро Онищенко створив глибоко професійний твір у чотирьох частинах філософського змісту і надзвичайно вразливої мелодійної форми.

 

Я вижу жизнь в разрезе многослойном:

Как старец. Как ребёнок. Как подросток.

Как человек, достигший зрелых лет…

 

Быть может оттого так неспокойно.

И оттого, пожалуй, всё непросто,

И потому, наверно, я – поэт.

 

Концертна програма, присвячена мамі – Ірині Дмитрівні Немирі немов би перегорнула сторінки його життя – від спогадів про дитинство, яке було сповнене материнською ласкою і красою львівських вулиць, що своєю чаруючою архітектурою, ніби рядками віршів, підхоплених мелодіями, вели кудись у невідому далечінь, хоч це була музика Г. Пьорсела і Д. Скарлатті. «Кукушка» К. Дакена нагадувала курликання горлиць під вікном у квітучих львівських садочках… А улюблені композитори В. А. Моцарт, Ф. Шуберт, Р. Шуман і Ф. Шопен – вони звучать завжди на протязі століть у всіх концертних залах, їх можна почути на багатьох вулицях Львова з вікон будинків, музичних шкіл і звучатимуть вічно у класах Академії музики…  І Чайковський – у цю пору осіннього листопаду і снігового грудня, коли зимова стужа проникає у душу митця і співпадає з настроєм людини, що перебуває постійно у незрівнянному творчому стані, а композитор і музикант ніби ведуть слухача по безмежних теренах краси Природи… І це почуття надихає на подолання труднощів і витримку, коли знов засяє сонце і дзвінкими струмками заклекоче бурхливе весняне цвітіння! І коли у тебе є учні, в яких Вчитель вложив свою Душу, Талант і Майстерність – це і є Щастя…

У такому майстерному концерті разом з Дмитром Онищенко на сцені виступила також львів’янка – лауреат міжнародних конкурсів Єва Бразуль-Бружковська, учениця Середньої спеціальної школи імені Гнесіних.

Давня дружба з консерваторських часів пов’язує Дмитра з яскравою співачкою, лауреатом міжнародних конкурсів Оксаною Лєсничою, яка разом з ним виконала чудові українські і російські романси.

Цей незабутній фортепіанний вечір лауреата міжнародних конкурсів Дмитра Онищенко, присвячений його Мамі -  професору кафедри фортепіано Львівської державної музичної академії Ірині Дмитрівні Немирі за участю співачки Оксани Лєсничої і юної піаністки Єви Бразуль-Бружковської об’єднав тих, хто  родом з України…