Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 12.12.15

«Ніжна, ніжна пісня задзвеніла в ній…» / «Нежная, нежная песня зазвенела в ней…»

аватарУ Національному культурному центрі України в Москві пройшов надзвичайний за атмосферою та виконавською майстерністю концерт «Сни Орфея», який цього разу представила Українська молодіжна вітальня.

Майже два роки тому ми розпочали цей проект. І з усією відповідальністю стверджую, що не було жодної скільки-небудь нецікавої музичної зустрічі – завжди виконавці демонструють свою найвищу майстерність – чи то вокальну, чи то виконавську на музичних інструментах. Усі зустрічі проходять у затишній Шевченковій залі, яка має свою неповторну акустику. Не став виключенням і останній концерт. Скажу навіть більше – подібних концертів у нас ще не було, бо вперше (!) в цих стінах звучала Її Величність Арфа. І цей дарунок нам зробили лауреати міжнародних конкурсів Марія Пожидаєва (сопрано) та Ніна Купріянова (арфа).

Марія у 2012 році закінчила навчання у Центрі оперного співу Галини Вишневської, тому присвятила всю програму, що прозвучала у культурному центрі України, своєму викладачеві – Галині Павлівні.

Кожен погодиться, що справжній серйозний виконавець (співак, інструменталіст тощо) професійно «зростає» виключно на класичному репертуарі. І того вечора ми почули кращі зразки світової музичної скарбниці. Один за одним вокальні номери чергувалися з соло на арфі, божественні звуки голосу та музичного інструменту піднімались ы розливались теплими хвилями.

Своєрідна сторінка вітчизняної музики була представлена творами Миколи Римського-Корсакова (романс «Когда волнуется желтеющая нива» на слова Михайла Лермонтова, «Редеет облаков летучая гряда» на вірші Олександра Пушкіна та «Не ветер, вея с высоты» на слова Олексія Толстого), творами Мілія Балакірева («Над озером» на вірші Арсенія Голенищева-Кутузова та «Песнь Золотой рыбки» на слова Михайла Лермонтова), а Ніна Купріянова виконала соло на арфі твір Михайла Глинки в обробці Мілія Балакірева «Жайворонок» та «Прелюд До мажор» Сергія Прокоф’єва.

Друга частина була представлена кращими з кращих взірців світової класики. Слухачі насолоджувалися безсмертними творами Клода Дебюссі («Дзвони», «Романс» та «Прекрасний вечір» на вірші Поля Бурже), Габріеля Форе («Пробудження» на вірші Р. Бюссена) та Джакомо Пуччіні (арія Лауреати з опери «Джанни Скіккі»). І знову звучала арфа соло – «Токата» Ж. Лойе, «Сад під дощем» Жака де ля Преля та «Венеціанський карнавал» Вільгельма Пассе.

І так гармонійно це музичне різнобарв’я доповнили рядки українського видатного поета Олександра Олеся, прочитані ведучою вечора Юліаною Дубою:

Затремтіли струни у душі моїй…

Ніжна, ніжна пісня задзвеніла в ній…

Що ж до їх торкнулось? Чи проміння дня,

Чи журба і радість, і любов моя?!.

Задзвеніли струни ще нежніш, нежніш…

Мабуть, ти до мене думкою летиш.

Мабуть, ти ще в’єшся у душі моїй

І крилом черкаєш срібні струни в ній.

Особисто мені під час концерту згадалася і знаменита Еолова арфа у П’ятигорську, яка давно стала символом міста і яку не промине жоден мандрівник, який хоче пройтися Лермонтовськими стежками. Природний звук, що народжується внаслідок «поєднання» струн та вітру, здається якимсь таємничим. Здається, його можна слухати безкінечно. Як і арфу Ніни Купріянової та чистий голос Марії Пожидаєвої. Сподіваємося, що ми неодноразово матимемо можливість слухати дівчат і розраджувати власні душі.

Ассоль ОВСЯННИКОВА-МЕЛЕТЬЄВА

Фото автора

 

«Нежная, нежная песня зазвенела в ней…»

В Национальном культурном центре Украины в Москве прошел удивительный по атмосфере и исполнительскому мастерству концерт «Сны Орфея», который представила Украинская молодежная гостиная.

Почти два года назад мы начали этот проект. И со всей ответственностью утверждаю, что не было ни одной сколько-нибудь неинтересной музыкальной встречи ‒ всегда исполнители демонстрируют свое высочайшее мастерство ‒ вокальное и исполнительское на музыкальных инструментах. Все встречи проходят в уютном Шевченковском зале, который имеет свою неповторимую акустику. Не стал исключением и последний концерт. Скажу даже больше ‒  подобных концертов у нас еще не было, потому что впервые (!) в этих стенах звучала Ее Величество Арфа. И этот по истине царский подарок нам сделали лауреаты международных конкурсов Мария Пожидаева (сопрано) и Нина Куприянова (арфа).

Мария в 2012 году закончиал обучение в Центре оперного пения Галины Вишневской, поэтому посвятила всю программу, прозвучавшую в культурном центре Украины, своему преподавателю ‒ Галине Павловне.

Каждый согласится, что настоящий серьезный исполнитель (певец, инструменталист и т. д.) профессионально «растет» исключительно на классическом репертуаре. И в тот вечер мы услышали лучшие образцы мировой музыкальной сокровищницы. Один за другим вокальные номера чередовались с соло на арфе, божественные звуки голоса и музыкального инструмента поднимались высоко и разливались теплыми волнами.

Своеобразная страничка отечественной музыки была представлена произведениями Николая Римского-Корсакова (романс «Когда волнуется желтеющая нива» на слова Михаила Лермонтова, «Редеет облаков летучая гряда» на стихи Александра Пушкина и «Не ветер, вея с высоты» на слова Алексея Толстого), произведениями Милия Балакирева («Над озером» на стихи Арсения Голенищева-Кутузова и «Песнь Золотой рыбки» на слова Михаила Лермонтова). Нина Куприянова исполнила соло на арфе произведения Михаила Глинки в обработке Милия Балакирева «Жаворонок» и «Прелюд До мажор» Сергея Прокофьева.

Вторая часть была представлена лучшими из лучших образцов мировой классики. Слушатели наслаждались бессмертными произведениями Клода Дебюсси («Колокола», «Романс» и «Прекрасный вечер» на стихи Поля Бурже), Габриэля Форе («Пробуждение» на стихи Р. Бюссена) и Джакомо Пуччини (ария Лауреаты из оперы «Джанни Скикки») . И снова звучала арфа соло ‒ «Токката» Ж. Лойе, «Сад под дождем» Жака де ля Прело и «Венецианский карнавал» Вильгельма Пассе.

И так гармонично это музыкальное разнообразие дополнили строки украинского выдающегося поэта Александра Олеся, прочитанные ведущей вечера Юлианой Дубой:

Затремтіли струни у душі моїй…

Ніжна, ніжна пісня задзвеніла в ній…

Що ж до їх торкнулось? Чи проміння дня,

Чи журба і радість, і любов моя?!.

Задзвеніли струни ще нежніш, нежніш…

Мабуть, ти до мене думкою летиш.

Мабуть, ти ще в’єшся у душі моїй

І крилом черкаєш срібні струни в ній.

Лично мне во время концерта вспомнилась и знаменитая Эолова арфа в Пятигорске, которая давно стала символом города и которую обязательно посетит каждый путешественник, который хочет пройтись лермонтовскими тропами. Естественный звук, который рождается в результате «сочетания» струн и ветра, кажется каким-то таинственным. И его можно слушать бесконечно. Как и арфу Нины Куприяновой и чистый голос Марии Пожидаевой. Надеемся, что мы неоднократно еще услушим девушек и утешим собственные души.

Ассоль Овсянникова-Мелентьєва

Фото автора