Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 20.10.14

«О, Музика! Яке це, справді, диво…»

11У Шевченковій залі Національного культурного центру України в Москві відбулася чергова творча зустріч в Українській молодіжній вітальні «Золота палітра осені».

Концерт подарував одні сюрпризи. Ми почули надзвичайні голоси вихованок заслуженої артистки України, заслуженої артистки Росії, солістки Великого театру, уродженки Львівщини Галини Черноби і мали щастя почути музикантів найвищого професійного рівня.

Традиційно вечір відкрив генеральний директор Національного культурного центру України в Москві, доктор історичних наук, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Володимир Мельниченко.

Галина Черноба, як педагог з вокалу Академічного музичного коледжу при Московській державній консерваторії імені Петра Чайковського, представила публіці найкращих своїх учениць.

Дарина Брусова виконала українську народу пісню «Хусточка» та романс Олександра Аляб’єва на слова Антона Дельвіга «Соловей», написаний у стилі російських народних пісень. Романс прозвучав так же ніжно, як і співає справжній соловейко – передвісник ранкової зорі. Марія Фоміна порадувала нас українською народною піснею «Ти до мене не ходи» та піснею на музику Георгія Свиридова і вірші Сергія Єсеніна «Осінь», а Світлана Коробкова заспівала арію Наталки «Віють вітри…» з опери Миколи Лисенка «Наталка Полтавка» та італійську пісню Вінченцо ді Кьяро «Іспанське болеро». Акомпанувала дівчатам Ельфія Камалетдинова.

Співачки показали всю красу своїх голосів у дуже складних творах, що вимагають віртуозного володіння голосом та найвищої професійної майстерності.

У другій частині концерту ми почули скрипальку Марію Кохно та віртуоза-балалаєчника Вадима Данилова.

Марія – аспірантка Московської державної консерваторії імені Петра Чайковського та лауреат міжнародних конкурсів. У її виконанні під супровід роялю (заслужена артистка Росії Ольга Іванова) прозвучав дуже складний твір Петра Чайковського «Роздуми» та «Полонез» Генріка Венявського.

В усіх жанрах, до яких звертався Венявський, відчувається польський національний художник. Його полонези – віртуозні концертні п’єси, що малюють картини урочистої ходи, святкового настрою, в них – масштабність і темперамент, притаманні виконавському стилю композитора, тому далеко на кожен музикант може подолати та підкорити його твори. Марія – той майстер, якому вдалося опанувати та віртуозно виконати цей твір. І почути її було справжньою вдачею.

А красу звуку російської балалайки нам розкрив лауреат міжнародних конкурсів Вадим Данилов. Вадим уже не вперше виступає на сцені Культурного центру. Наприкінці минулого місяця він закохав у себе виконанням варіацій на тему творів Гершвіна в Українському музичному салоні, а цього разу варіаціями на тему Паганіні для балалайки соло Павла Нечепоренка та фантазією на теми двох російських пісень Олександра Шалова та Вадима Данилова.

О, Музика! Яке це, справді, диво…

Вона підносить в сині небеса,

Ти невагомий і летиш щасливо,

А навкруги простори і краса.

І стільки щастя, радості легкої,

Любові, світла, ласки навкруги.

Краси божественної, неземної,

Реальність враз втрачає береги…

А хвиля музики тебе несе, гойдає.

Відносить в загадковії світи.

І вабить душу, ніжно пригортає.

Частинкою її стаєш і ти.

І згадались рядки Михайла Лермонтова, 200-річчя з дня народження якого ми зараз відзначаємо:

Что за звуки! Неподвижен, внемлю

Сладким звукам я:

Забываю вечность, небо, землю,

Самого себя.

Всемогущий! Что за звуки! Жадно

Сердце ловит их,

Как в пустыне путник безотрадной

Каплю вод живых!

Українська молодіжна вітальня стала справжнім святом для душі та серця. Тому з нетерпінням чекатимемо на наступну зустріч із музичним мистецтвом 28 листопада.

Ассоль Овсянникова-Мелентьєва. Фото автора.