Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 09.11.15

“По забутих стежках ти приходиш до мене…”

1Теплий, майже родинний вечір спогадів про видатного українського композитора Володимира Івасюка відбувся у Національному культурному центрі України в Москві.

У ньому взяли участь члени Українського молодіжного клубу Москви, молодіжної літературної студії “Когорта”, а також представники старшого покоління, постійні відвідувачі Центру.

Говорили про долю і творчу спадщину композитора, переглянули фільм “Володимир Івасюк. Життя моє – обірвана струна” (Режисер: Сергій Сотниченко ТК “СТЕП”, 2007 рік), слухали його пісні…

Серед думок, озвучених того вечора, ключовою стала про те, що  Володимир Івасюк – не лише визначна постать, а й цілий пласт в українській музичній культурі. Учасники розмови наголошували на тому, що це велике щастя бути земляком такої особистості, дискутували про те, чи може зараз з’явитися така пісня як “Червона рута”, дехто з присутніх зауважував, що давно знав ці пісні, але не знав, що вони належать Івасюкові.

Член молодіжної літературної студії “Когорта” Вікторія Калашникова зазначила, що на її думку, творчість людини потрібно розглядати не однобоко: як він жив, що зробив, як пішов зі світу, треба згадати й про те, яку місію він виконував. Всесвіт має свої закони і диктує свої правила кожній людині. Перш за все, Володимир Івасюк був особистістю, людиною, яка мала свою місію. Кожен митець за будь-яких обставин вже є безсмертним у своїх творах.

Один з присутніх зазначив, що він москвич, але доля його тісно пов’язана з Україною родинними стосунками, він дуже любить українську пісню, культуру. З творчістю Володимира Івасюка познайомився нещодавно, тому й  пісню “Червона рута” довго вважав народною, так як і “Водограй”…

“Мабуть, це і є справжнім визнанням для митця, коли його твори не просто “йдуть в народ”, а стають невід’ємною часткою живої української душі, тієї, що вічно жива,” – резюмував вечір Керівник Українського молодіжного клубу Москви Ярослав Копельчук.

Наостанок, з дружнім піднесенням співали всі разом Івасюкову “Червону руту”:

Бачу я тебе в снах,

У дібровах зелених,

По забутих стежках

Ти приходиш до мене...

 ***

Теплый, почти семейный вечер воспоминаний о выдающемся украинском композиторе Владимире Ивасюке состоялся в Национальном культурном центре Украины в Москве.

В нем приняли участие члены Украинского молодежного клуба Москвы, молодежной литературной студии “Когорта”, а также представители старшего поколения, постоянные посетители Центра.

Говорили о судьбе и творческом наследии композитора, посмотрели фильм “Владимир Ивасюк. Жизнь моя – оборванная струна” (Режиссер: Сергей Сотниченко ТК “СТЕП”, 2007 год), слушали его песни…

Среди мыслей, озвученных в тот вечер, ключевой стала о том, что Владимир Ивасюк – не только выдающаяся личность, но и целый пласт в украинской музыкальной культуре. Участники разговора отмечали, что это большое счастье быть земляком такой личности, дискутировали о том, может ли сейчас появиться такая песня как “Червона рута”, некоторые из присутствующих отмечали, что давно знали эти песни, но не знали, что они принадлежат Ивасюку.

Член молодежной литературной студии “Когорта” Виктория Калашникова сказала, что, по ее мнению, творчество человека нужно рассматривать не однобоко: как он жил, что сделал, как ушел из мира, надо вспомнить и о том, какую миссию он выполнял. Вселенная имеет свои законы и диктует свои правила каждому человеку. Прежде всего, Владимир Ивасюк был личностью, человеком, которая имела свою миссию. Каждый художник при любых обстоятельствах уже бессмертен в своих произведениях.

Один из присутствующих признался, что он москвич, но судьба его тесно связана с Украиной родственными отношениями, он очень любит украинскую песню, культуру. С творчеством Владимира Ивасюка познакомился недавно, поэтому и песню “Червона рута” долго считал народной, как и “Водограй”…

“Видимо, это и является истинным признанием для художника, когда его произведения не просто “идут в народ”, а становятся неотъемлемой частью живой украинской души, той, что вечно жива,” – резюмировал вечер руководитель Украинского молодежного клуба Москвы Ярослав Копельчук.

Напоследок, с дружественным воодушевлением пели все вместе “Червону руту”:

…Бачу я тебе в снах,

У дібровах зелених,

По забутих стежках

Ти приходиш до мене…

Текст і фото: Олена Марченко.