Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 21.10.13

Презентація Українського центру “Просвіта” м. Ярославль

IMG_879618 жовтня у Національному культурному центрі України в Москві відбулася презентація Ярославської регіональної громадської організації української культури “Український центр “Просвіта”.

Вечір відкрив круглий стіл “Розвиток української культури на теренах Росії. Українці Ярославської області”, у якому взяли участь представники ярославської громади та московських українських організацій.

Начальник відділу інформації та діаспори Центру, співголова Регіональної громадської організації “Українці Москви” Вікторія Скопенко тепло привітала присутніх і звернулася з такими словами: “Ми раді вітати наших гостей із Ярославля. Наша дружба триває вже багато років, ми постійно підтримуємо контакти. Сьогодні ярославські українці презентують свою творчу діяльність. І я хотіла б відзначити, що це одна з найпотужніших українських організацій у Росії”.

Розповідь про “Український центр “Просвіта” розпочала його засновник і колишній керівник Марина Мідяник. Для присутніх представників московських українських організацій – РГО “Українці Москви”, Українського молодіжного клубу, Товариства української культури “Славутич” – було цікаво дізнатися про досвід ярославських українців. Тому, після інформації про історію заснування “Просвіти” в 2004 році, було багато запитань про особливості її роботи за весь цей час і співпрацю з іншими регіонами Росії. Але, звісно, всіх цікавило головне – ті процеси, які відбуваються з нашою діаспорою в регіоні, тому йшлося переважно про долі українців Ярославської області.

Після таких загальних даних слово було надано теперішньому голові “Українського центру “Просвіта”, жінці з прекрасним українським голосом, лауреату всеросійських і міжнародних конкурсів Ніні Ксюк. Вона повідомила про культурно-мистецьке життя організації, переважно за останній рік, але, слід зазначити, він був доволі багатим на події.

“Наші українські пісні знають всі, вони завжди були й будуть одними з улюблених для російської публіки. Ми співаємо і російською, бо виступаємо в такому потрійному складі – Росія, Україна, Білорусь. Але свою мову, свої рідні пісні забувати не будемо. Коли в лютому ми провели концерт “Мелодії душі”, то після нього жінки виходили зі сльозами на очах,” – розповіла Ніна Ксюк.

Щиро привітала ярославців кінорежисер і ведуча Українського музичного салону Віра Федорченко. Вона згадала участь “Соловейка” у фестивалі імені Кошиця, відзначивши, що “це була дуже тепла й хвилююча подія для всіх нас”.

Із вітальним словом виступили також президент Благодійного фонду ім. М. Булгакова Валентина Дименко та головний хранитель Музею Михайла Булгакова Олена Рижина.

Вікторія Скопенко поділилася планами щодо проведення мистецьких заходів на наступний рік, запросивши ярославців узяти участь у Міжнародному фестивалі “Москва город мира” та інших проектах. Вона також запропонувала долучитися до святкування 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка на загальноросійському рівні – наступного року великі концерти пройдуть у Петербурзі та Москві.

Після закінчення круглого столу, у великій залі Центру вечір продовжив концерт майстрів мистецтв. Для ярославських українців виступ перед московською публікою був доволі хвилюючою подією, адже вони підготували спеціальну програму, за допомогою якої хотіли показати творчі здобутки за майже десять років існування організації.

Програма концерту була великою і різноманітною, до Москви приїхало відразу два мистецькі колективи – Ансамбль української пісні “Соловейко” (художній керівник – заслужена артистка Росії Людмила Харинюк) і Народний самодіяльний колектив “Оркестр російських народних інструментів” Будинку культури “Радій” (художній керівник – Степан Вишневський).

Солістки Ансамблю української пісні “Соловейко” протягом вечора співали відомі й улюблені українські народні пісні – “Несе Галя воду”, “Повернися, соловейку”, “Била мене мати” та інші. Проте, приємно було відзначити, що цей колектив збагатив свій репертуар рідкісними композиціями, завдяки яким багато присутніх у залі відкрили для себе нові грані української народної творчості.

Оркестр російських народних інструментів, який нещодавно влився в “Просвіту”, насамперед через свої українські корені, теж представив велику програму, переважно українських композицій. Осердям цього колективу є родина Вишневських – художній керівник Степан Вишневський, а творчий натхненник і учитель багатьох солістів Юлія Вишневська. Диригент – Христина Турусова.

Лауреат міжнародних конкурсів, прекрасний баритон Антон Лашевич виконав “Дивлюсь я на небо”, “Із сиром пироги”, “Ти ж мене підманула”.

Є в оркестрі й свій цимбаліст – чарівна дівчина з Калінінграда Анна Абрамова, яка цього вечора подивувала всіх своїм майстерним виконанням “Польки” й “Чардаша”.

Теплою зірочкою Українського центру “Просвіта”, а також його ніжним голосом є лауреат міжнародних конкурсів Ніна Ксюк. Саме в її виконанні “Пісня про рушник” стала лейтмотивом усього вечора, як символічного єднання ярославських українців із Батьківщиною.

Із розмови із засновником і колишнім керівником “Українського центру “Просвіта” Мариною Мідяник.

 

Пані Марино. Як починалася Ваша організація?

Ініціативна група українців у Ярославлі існувала вже давно, понад п’ятнадцять років. Тоді збиралися люди, які були небайдужі до української культури, не забували про свої корені, зустрічалися й проводили невеликі заходи. І в 2004 році ми вирішили все це оформити й зареєструвати організацію. Наступного року відзначаємо свій десятилітній ювілей. Ми самі дивуємося, що дожили до такої круглої дати. Нині “Просвіта” входить до складу Ярославського регіонального відділення Всеросійської громадської організації “Асамблея народів Росії”.

Які завдання Ви собі поставили, засновуючи “Просвіту”?

Своєю діяльність ми хотіли перш за все популяризувати українську культуру. Надзвичайно важливим було створення осередку для зустрічей і спілкування земляків, такого собі власного культурно-інформаційного простору.

А як було засновано власний мистецький колектив?

Ми дуже вдячні нашим землякам із Москви, тому що саме завдяки фестивалю імені Кошиця ми створили ансамбль української пісні “Соловейко”. Я тоді звернулася до заслуженої артистки Росії Людмили Харинюк із пропозицією зорганізуватися й поїхати на фестиваль. Зібрався колектив, і відтоді він існує, виступає на різноманітних міських заходах та в інших містах на запрошення місцевих українських організацій.

Які заходи Ви проводите?

Можна довго перераховувати всі, як правило, це суспільно-масові заходи. І ми особливо пишаємося концертами, організованими для міста, коли ми запрошували ярославців і показували їм українському програму. Щоб люди бачили й знали, не забували, що серед них живуть українці, які люблять свою культуру. Це що стосується художньої творчості. Якщо говорити про заходи іншого плану, то по можливості ми намагаємося проводити літературні вечори, зустрічі, круглі столи та ін.

Чи багато українців нині мешкає в Ярославській області?

Порівняно з іншими регіонами Росії, у Ярославській області нас небагато. Трохи більше дев’яти тисяч, переважно в Ярославлі. Із 1989 року ця цифра зменшилася вдвічі. Переважно це люди старшого віку, а молодь частіше вже не ідентифікує себе українцями.

Як взагалі живеться українцям у Ярославській області?

Складними були ці перші десять років, бо якщо говорити про технічну сторону, то це ті ж самі проблеми з приміщенням, із фінансуванням. У нас був власний офіс, який ми взяли в оренду на деякий час, але потім нам довелося відмовитися від нього, тому що стало складно його утримувати. Ця історія властива багатьом громадським організаціям. Але ми не зважаємо на такі труднощі, різні бувають часи. Ми й надалі намагатимемося продовжувати свою роботу. У червні наступного року ми готуємося відзначити своє десятиліття.

Юрій Безкровний

 IMG_8789 IMG_8786 IMG_8784 IMG_8783 IMG_8781 IMG_8780 IMG_8778 IMG_8776 IMG_8774 IMG_8772 IMG_8770 IMG_8769 IMG_8825 IMG_8759 IMG_8753 IMG_8752 IMG_8745 IMG_8744 IMG_8743 IMG_8738 IMG_8737 IMG_8736 IMG_8760 IMG_8806 IMG_8796

IMG_8808