Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 01.06.12

Пригоди московських дітей у Києві

CRW_6015Навчальний 2011/12 рік для учнів Української недільної школи імені Павла Поповича закінчився мажорною нотою. І хоча наприкінці кожного року ми ставимо яскраву музично-танцювальну крапку, але цього разу нам випало щастя зробити це не в рідних стінах Національного культурного центру України в Москві, а в Києві!

Мрія подивитися світ та себе показати у нас була майже з першого дня. І от сталося — ми презентували Українську недільну школу в Президентському фонді Леоніда Кучми «Україна» перед одним із поважніших громадян України — Леонідом Даниловичем та в Літературно-меморіальному будинку-музеї Тараса Шевченка.

Наша перша поїздка до столиці України, про яку учні вже багато знають, мовою якої розмовляють, читають та пишуть (що, погодьтесь, для дітей із російського середовища є неабияким досягненням) стала можливою завдяки багаторічній дружбі та плідній співпраці Національного культурного центру України в Москві з Фондом Леоніда Кучми в особі його заступника виконавчого директора з гуманітарних питань Тетяни Мельник.

Того травневого дня у нас було подвійне свято. У Фонді презентували не лише нашу Школу, але й книгу молодого київського автора (учня старших класів) Андрія Медведєва «У парі з Ангелом». Ведучим заходу був відомий поет, громадський діяч, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, директор Національного музею Тараса Шевченка та великий друг Культурного центру в Москві Дмитро Стус.

Ми дуже хотіли здивувати наших слухачів. І здивували своїми талантами. Талантом володіння українською мовою, талантом читати поетичні твори Тараса Шевченка й талантом співати українських пісень.

І за відгуками, наш виступ дуже сподобався. Леонід Данилович навіть зауважив, що далеко не всі в Україні володіють такою українською.

Поїхали ми до Києві ще і з подарунками від Національного культурного центру України в Москві. Серед них була книга генерального директора Володимира Мельниченка «Арбат, 9 (феномен дома в истории Москвы арбасткой)» та два фільми — переможці Міжнародного конкурсу-фестивалю анімаційного кіно «Золота рибка», створені учнями Школи — «З Україною в серці» та «Космічна Україна».

А наступного дня ми відвідали Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка, що розташовано у невеличкому будинку, в якому мешкав Кобзар. Як він зберігся неподалік від центрального майдану Незалежності серед кам’яних висотних будівель — просто диво. В ньому — особлива, надзвичайно затишна атмосфера, за його стіни майже не поникають звуки з перевантажених транспортом вулиць, а лише співають птахи та тихесенько шелестить листя на деревах. Одним словом, оаза серед кам’яних джунглів.

Вітали нас надзвичайно, а на імпровізованій сцені на подвір’ї будинку-музею під розложистим деревом виступали ще й учні Київської музичної школи ім. Лисенка. До речі, наша зустріч була приурочена 151-й річниці перепоховання Тараса Шевченка.

Але на цьому наші пригоди в українській столиці не завершились, а лише починались. Для нас провели надзвичайно пізнавальну екскурсію в будинку-музеї, а потім ми органічно влилися в потік святковий людей, що відзначали День Києва! От так щасливо співпало.

Що ще запам’яталося? Києво-Печерська Лавра, прогулянка центральними вулицями міста, оглядовий майданчик з надзвичайним видом на Поділ, Андріївський узвіз, Ярославів вал, вулиця Володимирська та смачна знаменита київська перепічка, без якої  прогулянка Києвом була б не довершеною.

Зайшли до Михайлівського собору, затримались біля пам’ятника Богдану Хмельницькому, зупинились біля Золотих Воріт та Національної опери ім. Тараса Шевченка. І скрізь фотографувалися, фотографувалися, фотографувалися. На довгу пам’ять.

А вже перед самим потягом ми купили… Звісно, «Київський торт», яким поласували наші родичі уже в столиці Росії.

Ассоль Овсянникова-Мелентьєва. Фото автора.