Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 08.02.16

Про швидкий олівець Віктора Дем’янчука / О быстром карандаше Виктора Демьянчука

аватарУ Бібліотеці імені Богдана Ступки Національного культурного центру України в Москві відкрилась персональна методично-творча виставка з циклу «Швидкий олівець» заслуженого художника Росії, члена-кореспондента Російської академії художеств, викладача курсу «Образотворче мистецтво» в Українській недільній школі імені Павла Поповича Віктора Дем’янчука.

Віктор Борисович виставляється у Культурному центрі останнім часом чи не найчастіше за всіх. По-перше, тому, що йому завжди є що показати новенького. Він належить до тих митців, які не перериваються на творчі відпустки, на очікування натхнення, на пошук нової незвіданої теми. Він надихається тим, що його оточує та з ким він спілкується, а тому побачити художника без блокнота та олівця навряд чи вдасться. Майже на кожному культурному заході у Центрі (концерті, виставці, лекції з історії України, презентації книги тощо) він робить замальовки, накидає ескізи…

І тут ми говоримо про «по-друге». Таких замальовок назбиралася чимала кількість, які розглядати виключно як чорновий матеріал було б несправедливо, бо серед них є цілком самостійні графічні роботи. От частину із них ми і можемо сьогодні побачити.

Виставка ця має особливий інтерес для учнів Української недільної школи та їхніх батьків, співпрацівників та відвідувачів Центру, які і стали героями портретних начерків чи завершених портретів в олівці. Тут можна побачити учениць школи на заняттях з малювання та співів, їхніх батьків (мам і тат) під час лекцій з історії України Віктора Мироненка, який разом із дружиною Ларисою також потрапив до портретної галереї. Тут же викладач музичної української культури Вікторія Скопенко за роялем під час занять із дітьми та викладач українського народного танцю Ганна Пєшкова.

І лише одна робота «випадає» із загального тла – замальовка інтер’єра батьківської хати Віктора Дем’янчука, яка і відкриває виставку.

На відкритті був присутнім Олександр Верещагін-Плевако – історик-славіст, журналіст, монументаліст, почесний член Петровської академії мистецтв, нащадок знаменитих родів Верещагіних та Плевако.

Слідом за Віктором Мироненком скажу, що Віктор Дем’янчук сьогодні робить надзвичайно важливу справу – він «малює» літопис сьогодення Культурного центру України в Москві, фіксуючи його повсякденне життя. І те, що у стінах Центру продовжує працювати Українська недільна школа та сюди приходять ті, хто щиро переймається майбутнім Центру (головним чином тим, щоб він працював і надалі) – велике досягнення колективу. І я впевнена, що «ілюстрації» Віктора Дем’янчука стануться у пригоді тому, хто рано чи пізно візьметься описати справжню історію цього унікального культурного закладу.

Ассоль ОВСЯННИКОВА-МЕЛЕНТЬЄВА.

Фото автора та Олени Долженко.

 

О быстром карандаше Виктора Демьянчука

 

В Библиотеке имени Богдана Ступки Национального культурного центра Украины в Москве открылась персональная методическая и творческая выставка из цикла «Быстрый карандаш» заслуженного художника России, члена-корреспондента Российской академии художеств, преподавателя курса «Изобразительное искусство» в Украинской воскресной школе имени Павла Поповича Виктора Демьянчука.

Виктор Борисович выставляется в Культурном центре в последнее время едва ли не чаще всех. Во-первых, потому, что ему всегда есть что показать новенького. Он принадлежит к тем художникам, которые не прерываются на творческие отпуска, не ожидают годами вдохновения и не ищут подолгу новую тему для творчества. Он вдохновляется тем, что его окружает и с кем он общается, а потому увидеть художника без блокнота и карандаша вряд ли удастся. Почти на каждом культурном мероприятии в Центре (концерте, выставке, лекции по истории Украины, презентации книги и т.д.) он делает зарисовки, набрасывает эскизы…

И здесь мы говорим о «во-вторых». Таких зарисовок собралась огромное количество, которые рассматривать исключительно как черновой материал было бы несправедливо, потому что среди них есть вполне самостоятельные графические работы. Вот часть из них мы и можем сегодня увидеть.

Выставка эта имеет особый интерес для учащихся Украинской воскресной школы и их родителей, сотрудников и посетителей Центра, которые и стали героями портретных набросков или завершенных портретов в карандаше. Здесь можно увидеть учениц школы на занятиях по рисованию и пению, их родителей (мам и пап) во время лекций по истории Украины Виктора Мироненко, который вместе с женой Ларисой также попал в портретную галерею. Здесь же преподаватель музыкальной украинской культуры Виктория Скопенко за роялем во время занятий с детьми и преподаватель украинского народного танца Анна Пешкова.

И только одна работа «выпадает» из общего фона — зарисовка интерьера родительского дома Виктора Демьянчука, которая и открывает выставку.

На открытии присутствовал Александр Верещагин-Плевако — историк-славист, журналист, монументалист, почетный член Петровской академии искусств, потомок знаменитых родов Верещагина и Плевако.

Вслед за Виктором Мироненко скажу, что Виктор Демьянчук делает очень важное дело — он «рисует» летопись сегодняшнего дня Культурного центра Украины в Москве, фиксируя его повседневную жизнь. И то, что в стенах Центра продолжает работать Украинская воскресная школа и сюда приходят те, кто искренне беспокоится о будущем Центра (главным образом тем, чтобы он работал и в дальнейшем) — большое достижение коллектива. И я уверена, что «иллюстрации» Виктора Демьянчука рано или поздно пригодится тому, кто рано или поздно возьмется описать настоящую историю этого уникального культурного учреждения.

Ассоль Овсянникова-Мелентьев.

Фото автора и Елены Долженко.