Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 21.10.14

“Відчувати небесне світло й фіксувати його на полотнах”

920 жовтня у Національному культурному центрі України в Москві відкрилася персональна виставка живопису Степана Химочки.

Талановитий і професійний художник, а також світла, гуманна,  і разом з тим дуже скромна людина – найперші слова, які спадають на думку, коли зустрічаєш Степана Івановича. Та й сам він про свою картину світу говорить так: “Якщо довколишнє осягнути уявним поглядом, то побачимо вражаючий світ Творця. Дивовижне світло ллється – то яскраво-золоте, то блакитне, і здається, що Всесвіт пронизаний цим світлом – від великих галактик до дрібних клітин організмів Землі… Все в русі, у взаємному зв’язку – Гармонія в законі Творця, і не доводь Господь порушити цю цілісність – все одразу відчувається у Всесвіті. Значить, є загальний Закон, за яким все рухається і розвивається. Любити і захоплюватися, знаходити сили і мужність йти за цим світлом… Сяє наша Земля, на ній є місце і неподобствам, і красі, яку так хочеться оспівувати. Як саме? Як це Творцем наказано. Якщо прагнути до божественної гармонії, може і нам щось вдасться…”.

Перед урочистим моментом відкриття виставки робіт (насправді дивовижних полотен з втіленими на них відчуттями світу) Степана Химочки вдалося обмінятися враженнями від побаченого з гостями вечора. Серед яких був, зокрема, і голова Товариства української культури “Славутич”, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки Російської Федерації Василь Антонів.

- Василю Федоровичу, як давно ви знайомі з творчістю Степана Івановича?

- Мені здається, що я знав його завжди. Багато років тому я зустрівся з ним тут, на одному з вечорів у Культурному центрі України. Він часто відвідував  “Славутич”, подарував кілька картин. І донині є членом нашого Товариства. Найбільше тоді мені запам’яталася його робота “Бузок”. Але він так сильно виріс за ці роки як художник! Його картини – не просто “шматочки природи”, вони живі. На них ми спостерігаємо і духовність, і присутність на кожному полотні України, адже хоч сам художник говорить російською, проте всі його роботи – українською.

- Мабуть тому, що Степан Іванович родом з України, з Одещини?

- Так, з села Старокозаче. Його картини світлі, сповнені сонця. Хоч сам художник небагатомовний, але роботи глибокі, насичені внутрішньою філософією.

Урочисту частину вечора відкрив генеральний директор Національного культурного центру України в Москві, доктор історичних наук, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Володимир Мельниченко: “Ще не вичерпано враження від попередньої виставки Степана Івановича, яка проходила у цій залі кілька років тому. І ось вже чергова, повністю оновлена експозиція. Яка приголомшлива духовна енергетика! Коли я вперше побачив ці роботи, мені згадалися рядки Миколи Добронравова: “От небесного луча, что на грешный мир пролит, веры тонкая свеча в темноте горит…” І це стосується буквально кожної картини, незалежно від жанру. Господь подарував Степану Химочці, талановитому художнику, рідкісний дар – відчувати небесне світло й фіксувати його на полотнах. Він запалює свічку від цього світла й тримає її в своїх руках, виконуючи місію справжнього художника!”

Серед гостей Центру цього вечора були колеги Степана Химочки, мистецтвознавці, письменники, друзі, а також численні пошановувачі й прихильники його таланту, для яких музика світла робіт майстра бринить в унісон їх власним відчуттям. Прозвучало багато теплих вдячних слів на адресу художника, високих оцінок професійної культури, психологічної глибини, духовної наповненості його робіт.

Всі полотна Степана Химочки -  це справжня галерея емоцій, образне втілення епохи, соціальних та історичних перипетій часу, в якому творить майстер. Тож запрошуємо “доторкнутися” до світу Степана Химочки всіх бажаючих, виставка художника експонуватиметься в Національному культурному центрі України в Москві до кінця листопада.

Наша довідка:

Химочка Степан Іванович народився в 1937 році на Одещині. Закінчив Одеське художнє училище імені М. Грекова, а  також Київський художній інститут. Працює в галузі живопису, графіки, монументального мистецтва.

Є автором низки монументальних робіт на території України і Росії, зокрема (розпис станції “Мінська” Київського метро, розписи і вітражі кафе “Хрещатик” в Києві, розпис Будинку культури на території Чорнобильській АЕС, оформлення вестибюлю готелю в місті Смоленську, мозаїка в лікувальному центрі міста Тольятті та ін.)

Учасник багатьох персональних, колективних, республіканських і міжнародних виставок. Роботи зберігаються в музеях і приватних колекціях.

Серед нагород – Золота і Срібна медалі Творчої спілки художників Росії, медаль міжнародної федерації художників, диплом Академії художеств, медаль “Достойному”, знак губернатора Московської області “Благодарю”.

Текст і фото: Олена Марченко.