Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 27.11.13

Виставка плакатів і фронтових малюнків 1943 року

P1200291-1У Національному культурному центрі України в Москві проходить фотовиставка «Форсування Дніпра», присвячена 70-річчю визволення Києва від німецько-фашистських загарбників.

Усі представлені на виставці експонати — з колекції Музею Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. Серед них — плакати, фотокопії семи (із одинадцяти існуючих) діорам, присвячених форсуванню Дніпра, малюнки часів Великої Вітчизняної.

Один із них — портрет Мозжарова Івана Івановича — механіка-водія танка 208-го танкового батальйону (22-га гвардійська танкова бригада 5-го гвардійського танкового корпус Воронезького фронту). Гвардії старшина Мозжаров серед перших форсував Дністер і Дніпро. Брав участь у боях по захвату та розширенню букринського плацдарму на правому березі Дніпра. Другий портрет — Висящев Олександр Іванович — телефоніст 1266-го стрілкового полка (385-та стрілкова дивізія, 50-та армія, 2-й Білоруський фронт). Рядовий Висящев у складі десантної групи 27 червня 1944 року перейшов Дніпро в районі села Дашківка Могильовської області і протягом дня відбивав багаточисленні контратаки противника, забезпечуючи форсування ріки батальйоном.

Обидва ці малюнки створені в 1944 році художником армійської газети «За Советскую Родину» С. Б. Телингатером, якому також  випало долати ріку під вогнем противника.

Автор портрета Грицева Івана Івановича, сапера 109-го окремого інженерного саперного батальйона (57-ма армія Степного фронту), художник, воїн П. І. Баранов із солдатами пройшов від Волги до Влтави. Малював він і портрети однополчан, і епізоди з щоденного армійського життя. Більшість малюнків не збереглося, бо автор віддавав їх на армійські виставки, у фронтові газети, дарував бійцям. Але після війни по пам’яті відновив свої фронтові враження в декількох графічних серіях. Приклад тому — графічна робота 1946 року «Десант», що розповідає про те, як під безперервним вогнем на всіх засобах переправи радянські солдати форсували Дніпро.

У дні напружених боїв за правий берег Дніпра вся політична робота на фронті була підпорядкована одній меті: підтримати високий наступальний порив воїнів, забезпечити успішне форсування ріки. Про це свідчать плакати, листівки, карикатури.

Зберігся запис слів Василя Гроссмана від 10 жовтня 1943 року щодо першого дня на Дніпрі: «Люди сошли к воде, начали мыть лица. Многие становились на колени и пили днепровскую воду. И делали они это не потому, что им хотелось пить после долгого и мучительного перехода, а потому, что и умывание, и питье днепровской воды — все приобрело в эти минуты значение торжественного символа» (издание материалов «От Советского Информбюро», т. 2, стр. 152). Саме цей момент втілив художник В. С. Іванов у плакаті «П’ємо воду рідного Дніпра, будемо пити із Прута, Немана і Буга!».

Важливе місце посідали і сатиричні плакати, що віддзеркалювали завершення корінного перелому в ході війни. Саме до таких належать плакати М. А. Долгорукова «Чуден Днепр при тихой погоде…» и «Вон из Киева!», Кукриніксів «Купальный сезон на Днепре близится к концу» та інші.

На відкритті виставки радник Посольства України в Російській Федерації Руслан Німчинський зазначив: «Сімесят років тому, восени 1943-го, розгонулася героїчна битва за Дніпро, яка після запеклих боїв завершилася звільненням столиці України.

Вона була однією з найбільш масштабних і кровопролитних воєнних операцій у світовій історії, в якій, за різними оцінками, було задіяно близько чотирьох мільйонів осіб з обох боків.

Дорогою ціною і гіркими втратами дісталася нам ця перемога. І сьогодні, відзначаючи 70-ту річницю визволення Києва, ми віддаємо належні повагу і низько вклоняємося воїнам, які своєю мужністю і героїзмом її вибороли.

Ми дякуємо нашим ветеранам, які з гідністю пройшли крізь полум’я воєнних років, а в повоєнні відновлювали міста і села, піднімали народне господарство, забезпечували мирне і спокійне життя.

В Україні з великою вдячністю пам’ятають про тих, хто звільняв її територію, хто поклав своє життя на вівтар Перемоги.

Доленосні події Великої Ввтчизняної війни назавжди відображені на сторінках нашої історії та в наших серцях. І сьогоднішня виставка є яскравим свідченням того, що пам’ять про тих, хто зробив свій внесок у Велику Перемогу, непідвладні ні часу, ні забуттю.

Підтвердженням цього є проголошення 2015 року Роком ветеранів Великої Вітчизняної війни».

Виставка експонується до11 грудня 2013 року.

Ассоль Овсянникова-Мелентьєва. Фотокопії автора.