Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 21.01.16

Вітаємо! / Поздравляем!

88Колектив Національного культурного центру України в Москві сердечно вітає головного спеціаліста відділу культури і мистецтв Олену Марченко, яка днями повернулася з Болгарії, з прийняттям в члени Слов’янської літературної та артистичної академії!

Олена  увійшла до складу комісії «Міжнародна діяльність» і віднині на неї покладено почесну роль розвитку гуманітарної співпраці між слов’янськими народами.

Своїми враженнями від подорожі вона ділиться з нашими читачами:

- З 13 по 16 січня у Болгарії відбулося вшанування трьох національних геніїв: поетів Пейо Яворова, Христо Ботева та Дімчо Дебелянова, що стало знаковою подією у слов’янському світі. Окрім болгарських письменників у вшануванні взяли участь і зарубіжні літератори Любомир Груєвські з Македонії, Людмила Снітенко з Росії та Олена Марченко з України.

Ця непересічна подія є новим проектом Слов’янської літературної та артистичної академії, яка за останній час видала три розкішних томи поетів: Пейо Яворова “…А могли б, Вітчизно дорога!”, Христо Ботева “Ліс зашумить, вітер повіє…” та Дімчо Дебелянова “Поет білоквітої вишні”.

Усі видання, окрім оригінальних творів, містять переклади на десять слов’янських мов знаних поетів, які є членами академії. Отож ці книги зрозумілі поціновувачам поезії з Польщі, Чехії, Македонії, Сербії, України, Росії, Словенії, Словаччини, Хорватії, а також Латвії і Вірменії, вони є своєрідним містком, який сприяє зближенню літераторів, зокрема слов’янських, і взагалі культур. Адже загальновідомо: в усі часи місія поета — об’єднувати людей і народи, а не розділяти їх. Такими є і правила зближення культур, встановлені ЮНЕСКО.

Ідейною натхненницею та духовним лідером символічного літературного поклонництва є відома болгарська поетеса, перекладач, видавець, засновник і голова міжнародного творчого об’єднання “Слов’янська літературна та артистична академія”, головний редактор журналу “Знаки”, член Європейської академії літератури і мистецтва, член правління Спілки болгарських письменників (була два мандати поспіль, хоча Уставом це не передбачається), дійсний член Академії болгарських наук і мистецтва (БАНИ) Елка НЯГОЛОВА, яка й очолила делегацію поетів-однодумців.

Основні події відбулися у будинку-музеї Пейо Яворова у Чирпані — це і літературні читання, і наукові дискусії, і музичні та театральні вечори тощо. Значних зусиль до збереження пам’яті про поета, якому у січні виповнюється 138 років з дня народження, докладає директор будинку-музею Тодор Іванов.

Запам’яталося запалення вогню біля будинку, де народився поет, та урочиста хода по вулиці Крачолова з факелами до пам’ятника Пейо Яворову в міському парку. Попереду — юні жителі Чирпана, за ними — делегація письменників. Почесну місію запалення вогню було довірено голові Слов’янської академії Елці Няголовій.

DSC_5891

Надзвичайно зворушливо спостерігати вияв любові болгар до свого великого сина Пейо Яворова, коли підніжжя пам’ятника заповнюється квітами, ніби весняною повінню. Влада, громадські діячі, літератори, жителі та гості міста в цю мить єдині, довкола атмосфера поваги і значущості моменту, віра й любов у очах людей.

34

Ще довго-довго горітиме вогонь, як і пам’ять про стражденне життя поета та його пророчі слова:

Я не живу: горю я. Непримиренні

в мені зійшлися дві душі:

одна – то ангел, інша – демон.

Дихають жаром, я горю в огні.

І полум’я двоїться, де торкнуся,

і в камені два серця чую я…

Роздвоєння нестерпне, де б не ткнувся,

і щезне в попелі ворожість із лиця.

І після мене вітер попіл всюди

розсипле на мої сліди: хто знає?

Я не живу – горю! – і буде

той попіл моїм слідом в темному безкраї.

Свої думки про життєвий та творчий шлях Пейо Яворова висловили болгарські літератори Аксинія Михайлова, Бойко Ламбовські, Георгі Ніколов, Надя Попова та Анжела Дімчева.

2Наступного дня літератори зустрілися з гімназистами навчального закладу імені Пейо Яворова. Читали переклади та власні твори. Молодь жадібно ловила кожне сказане слово і сердечно дякувала за цю зустріч.

Поет, революціонер і національний герой Христо Ботев — честь і совість болгарського народу. Про масштабність його постаті говорять не лише енергетично сильні та мистецьки вивірені твори, життя, справи, а й людська повага і гордість, народна пам’ять, земля, де він народився. Гори, велич природи й монумент поету, ніби оберіг над містом.

50

Зала музею Христо Ботева в Калофері переповнена спраглими до поетичного словами мешканцями. Тут же і мер міста Румен Стоянов. Вступну промову виголошує Елка Няголова, говорить нотами серця, які в унісон бринять в душах присутніх. Поети і вдячні слухачі стають єдиним цілим, це відчувається надмембранно.

6І зал не стримує сліз, слухаючи Ботева українською мовою про загибель народного героя  Василя Левського:

Ой, мамо рідна, батьківщино мила,

чому так жалібно та гірко плачеш?

Гарване, й ти, птахо проклята,

на тій могилі грізно крячеш?

Ой, знаю, знаю, плачеш мамо,

що твоя доля, як в рабині,

що, навіть голос твій священний, мамо,

глас вопіющого в пустині.

Плач! Там, на околиці Софії,

я бачив, шибениця є,

і твій єдиний син, Болгаріє,

висить на ній, мов страшна сила.

Гарван хрипить грізно, потвора,

вовки й собаки виють в полі,

старці молились Богу вчора,

та скиглять діти, жінки плачуть в горі.

Зима співає свою пісню злую,

вітер ганяє перекотиполе,

холод, мороз, плач без надії,

і віє смутком – зла ти, доле!

5

Останній пункт призначення місто Копрівштіца — батьківщина Дімчо Дебелянова. В нинішньому році відзначається 100-річчя трагічної загибелі поета.

Зустрічає директор музею “Дебелянов” Дойчо Іванов, проводить екскурсію містом та до музею.

Перший з численних запланованих заходів — презентація книги “Поет білоквітої вишні”. Стара школа, яка зветься “Живий музей”, де поети гідно вклонилися своєму великому попереднику словами шани та представили свою творчість і переклади слов’янськими мовами. Вечір відкрила директор усіх міських музеїв у Копрівштіце Іскра Шипева, яка є водночас депутатом місцевої общини.

З теплом і приязню сприйняла приїзд гостей громада міста, його керівництво. У родинній атмосфері відчувалося, чому Дімчо Дебелянов так любив повертатися додому, був нерозривно зв’язаний з рідним краєм. Це саме та точка дотику, яка єднає весь слов’янський світ. І не випадково зал так гаряче зустрів поезію Наді Попової, Анжели Дімчевої, Трендафіла Васілева, а також вірші та переклади Людмили Снітенко та Любомира Груєвські. Я ж прочитала вірш Дімчо Дебелянова “Молитва” у власному перекладі:

Закрий вуста мої рукою,

коли, знесилена блукати,

моя душа опустить крила,

невтішно стане нарікати;

закрий вуста і мене стримай!

Хай не настане сум безмірний,

у гніві й горі щоб твоє ім’я

не осквернив я маловірний!

8

Музичною окрасою всіх вечорів стали виступи молодої оперної співачки Каліни Томової, яка виконала низку композицій на слова Пейо Яворова, Христо Ботева та Дімчо Дебелянова.

Слід зазначити, що над перекладами творів цих трьох поетів до мене вже працювали українські письменники Анна Багряна, Тетяна Виник, Тетяна і Сергій Дзюби, долучаючись до роботи Слов’янської літературної та артистичної академії.

Фото: Анжели Дімчевої, Валерія Пощарова, Каліни Томової, Олени Марченко.

http://news.bnt.bg/bg/a/prevedokha-yavorov-na-9-slavyanski-ezika

http://bnt.bg/predavanyia/bulgaria-dnes/zimnata-obstanovka-v-stranata-2

Відеорепортаж: Тані Матевої та Олександра Алексієва (Болгарське національне телебачення)

***

Коллектив Национального культурного центра Украины в Москве сердечно поздравляет главного специалиста отдела культуры и искусств Елену Марченко, которая на днях вернулась из Болгарии, с принятием в члены Славянской литературной и артистической академии!

Елена вошла в состав комиссии «Международная деятельность» и отныне на нее возложена почетная роль развития гуманитарного сотрудничества между славянскими народами.

Своими впечатлениями от поездки она делится с нашими читателями:

- С 13 по 16 января в Болгарии состоялось чествование трех национальных гениев: поэтов Пейо Яворова, Христо Ботева и Димчо Дебелянова, что стало знаковым событием в славянском мире. Кроме болгарских писателей в чествовании приняли участие и зарубежные литераторы — Любомир Груевски из Македонии, Людмила Снитенко из России и Елена Марченко из Украины.

Эта событие является новым проектом Славянской литературной и артистической академии, которая за последнее время выдала три роскошных тома поэтов:  Пейо Яворова “…А могли бы, Родина дорогая!” , Христо Ботева “Лес зашумит, ветер подует…” и Димчо Дебелянова “Поэт белоцветной  вишни”.

Все издания, кроме оригинальных произведений, содержат  переводы на десять славянских языков известных поэтов, которые являются членами Академии. Эти книги полифункциональны, поскольку понятны ценителям поэзии из Польши, Чехии, Македонии, Сербии, Украины, России, Словении, Словакии, Хорватии, а также Латвии и Армении, они являются своеобразным мостом, который способствует сближению славянских литераторов и культур.  Ведь общеизвестно: во все времена миссия поэта — объединять людей и народы, а не разделять их. Таковы и правила сближения культур, установленные ЮНЕСКО.

Идейной вдохновительницей и духовным лидером символического литературного поклонничества является известная болгарская поэтесса, переводчик, издатель, основатель и председатель международного творческого объединения “Славянская литературная и артистическая академия”, главный редактор журнала “Знаки”, член Европейской академии литературы и искусства, член правления Союза болгарских писателей (была два мандата подряд, хотя Уставом это не предполагается), действительный член Академии болгарских наук и искусства (БАНИ) Елка НЯГОЛОВА,  которая и возглавила делегацию поэтов-единомышленников.

Основные события состоялись в доме-музее Пейо Яворова в Чирпане — это и литературные чтения, научные дискуссии, музыкальные и театральные вечера и тому подобное. Значительные усилия  к сохранению памяти о поэте, которому в январе исполняется 138 лет со дня рождения, прилагает директор дома-музея Тодор Иванов.

Запомнилась зажжение огня у дома, где родился поэт, и торжественное факельное шествие по улице Крачолова к памятнику Пейо  Яворова в городском парке. Впереди — юные жители Чирпана, за ними — делегация писателей. Почетную миссию зажечь  огонь было доверено председателю Славянской академии Елке Няголовой.

Очень трогательно наблюдать проявление любви болгар к своему  великому сыну Пейо Яворову, когда подножие памятника заполняется цветами, будто весенним половодьем. Представители власти, общественные деятели, литераторы, жители и гости города в этот миг едины, вокруг атмосфера уважения и значимости момента, вера и любовь в глазах людей.

Свои мысли о жизненном и творческом пути Пейо Яворова выразили болгарские литераторы Аксиния Михайлова, Бойко Ламбовски, Георги Николов, Надя Попова и Анжела Димчева.

На следующий день литераторы встретились с  гимназистами учебного заведения имени Пейо Яворова. Читали переводы и собственные произведения. Молодежь ловила каждое сказанное слово и сердечно благодарила за эту встречу.

Поэт, революционер и национальный герой Христо Ботев — честь и совесть болгарского народа. О масштабности его фигуры говорят не только энергетически сильные,  искусно выверенные произведения, жизнь, дела, но и человеческое уважение и гордость, народная память, земля, где он родился. Горы, величие природы и монумент поэту, будто оберег над  городом.

Зал музея Христо Ботева в Калофере переполнен почитателями его творчества, любителями поэзии.  Вместе со всеми и мэр города Румен Стоянов. Вступительную речь произносит Елка Няголова, говорит нотами сердца, которые в унисон звучат в душах присутствующих. Поэты и благодарные слушатели становятся единым целым.

Зал не сдерживает слез, слушая Ботева на украинском языке о гибели народного героя Василия Левского:

Ой, мамо рідна, батьківщино мила,

чому так жалібно та гірко плачеш?

Гарване, й ти, птахо проклята,

на тій могилі грізно крячеш?

Ой, знаю, знаю, плачеш мамо,

що твоя доля, як в рабині,

що, навіть голос твій священний, мамо,

глас вопіющого в пустині.

Плач! Там, на околиці Софії,

я бачив, шибениця є,

і твій єдиний син, Болгаріє,

висить на ній, мов страшна сила.

Гарван хрипить грізно, потвора,

вовки й собаки виють в полі,

старці молились Богу вчора,

та скиглять діти, жінки плачуть в горі.

Зима співає свою пісню злую,

вітер ганяє перекотиполе,

холод, мороз, плач без надії,

і віє смутком – зла ти, доле!

Последний пункт назначения город Копривштица — родина Димчо Дебелянова. В нынешнем году отмечается 100-летие трагической гибели поэта.

Встречает директор музея “Дебелянов” Дойчо Иванов, проводит экскурсию по городу и музею.

Первое из многочисленных запланированных мероприятий — презентация книги “Поэт белоцветной вишни”. Старая школа, которая называется “Живой музей”, где поэты достойно поклонились своему великому предшественнику,  представив  переводы его стихов на  славянские языки, а также собственные произведения. Вечер открыла директор всех городских музеев в Копривштице Искра Шипева, которая является одновременно депутатом местной общины.

С теплом и любовью восприняла приезд гостей община города, его руководство. В семейной атмосфере становилось понятно, почему Димчо Дебелянов так любил возвращаться домой, был неразрывно связан с родным краем. Это именно та точка соприкосновения, которая объединяет весь славянский мир. И не случайно зал так горячо встретил поэзию Нади Поповой, Анжелы Димчевой, Трендафила Василева, а также стихи и переводы Людмилы Снитенко и Любомира Груевски. Я же прочитала стихотворение Димчо Дебелянова “Молитва” в собственном переводе:

Закрий вуста мої рукою,

коли, знесилена блукати,

моя душа опустить крила,

невтішно стане нарікати;

закрий вуста і мене стримай!

Хай не настане сум безмірний,

у гніві й горі щоб твоє ім’я

не осквернив я маловірний!

Музыкальным украшением всех вечеров стали выступления молодой оперной певицы Калины Томовой, которая исполнила ряд композиций на слова Пейо Яворова, Христо Ботева и Димчо Дебелянова.

Следует отметить, что над переводами произведений этих трех поэтов до меня уже работали украинские писатели Анна Багряна, Татьяна Винник, Татьяна и Сергей Дзюбы, приобщаясь к работе Славянской литературной и артистической академии.

Фото: Анжелы Димчевой, Валерия Пощарова, Калины Томовой, Елены Марченко.

http://news.bnt.bg/bg/a/prevedokha-yavorov-na-9-slavyanski-ezika

http://bnt.bg/predavanyia/bulgaria-dnes/zimnata-obstanovka-v-stranata-2

Видеорепортаж: Тани Матевой та Александра Алексиева (Болгарское национальное телевидение)