Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 18.02.15

“Хотіла б я піснею стати…”

10377-lesya-ukrainkaНапередодні 144 річниці з дня народження Лесі Українки у Національному культурному центрі України в Москві в рамках Українського музичного салону, відбувся літературно-музичний вечір “Хотіла б я піснею стати…”,  присвячений геніальній українській поетесі.

Відкриваючи програму, її ведуча – заслужений працівник культури України, заслужений працівник культури Росії Вікторія Скопенко акцентувала увагу гостей на основних віхах творчого і життєвого шляху письменниці. Зокрема, нагадала, що Леся Українка народилася 25 лютого 1871 року в місті Звягель – тепер це Новоград-Волинський. Зростала і виховувалась в українській шляхетній родині. Батько Петро Антонович служив у губернських установах і займався адвокатурою. Мати Ольга Петрівна вже на час Лесиного дитинства здобула визнання як письменниця. Дядько – відомий громадський діяч, філософ і критик Михайло Драгоманов. Благодатним даром для юної поетеси виявилась дружба Косачів із родинами письменника Михайла Старицького і композитора Миколи Лисенка. Саме в цих життєвих обставинах і криється розгадка раннього розвитку поетичного таланту Лесі Українки. Серед її багатющої спадщини вирізняється поезія з латинською назвою «Contra spem spero» – «Без надії сподіваюсь». В цій поезії вона висловила своє кредо, якого дотримувалася скрізь і завжди:

Я на гору круту крем’яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

Творчий набуток Лесі Українки  в усьому невичерпаний і неосяжний. За сміливість думки й глибину поглядів, за громадянську мужність і суворе подвижництво її називали то Жанною д’Арк української поезії, то дочкою Прометея, то ніжною блакитноокою Лесею. Але істинне її ім’я – геніальна дочка України!

Символічно, що концертну частину вечора відкрила  Українська народна хорова капела Москви (художній керівник – Вікторія Скопенко) піснею на слова Лесі Українки, музику луцького композитора Віктора Герасимчука “Вечірня година”. Саме ця композиція звучала як конкурсний твір під час фестивалю у Луцьку, присвяченого 125-річчю з дня народження Лесі Українки.

Дух, колорит і самобутність рідної землі присутнім намагався донести соліст Капели, уродженець Волині Іван Волинський, який, окрім розповіді про атмосферу малої батьківщини Лесі Українки, виконав пісню “Люблю я Волинь”.

Постійна відвідувачка і шанувальниця Салону Світлана Рудько цього вечора вийшла на сцену з віршем Лесі Українки “Стояла я і слухала весну”.

Теплими оплесками глядачі сприйняли виступи артистів Українського музично-драматичного театру-антрепризи “Еней” (художній керівник – лауреат міжнародних конкурсів, соліст Великого театру Росії Микола Решетняк) Варвари Поварової і Тетяни Єфанової.  Низка поезій Лесі Українки прозвучала також у виконанні арт-директора театру, лауреата міжнародних конкурсів Лариси Білан.

Окрасою вечора став дебютний виступ на сцені Національного культурного центру України в Москві молодого талановитого піаніста Семена Бюрки, який народився в Україні, а нині мешкає в Швейцарії. Він є лауреатом Міжнародного конкурсу молодих піаністів пам’яті Володимира Горовиця, а також Міжнародного дитячого конкурсу-фестивалю піаністів Дениса Мацуєва (Київ).  Семен продемонстрував публіці чудову техніку гри, зачарував надзвичайною віртуозністю, хвилюванням, величчю і простотою виконання “Бурлеску” Мирослава Скорика та “Думки” Петра Чайковського. В репертуарі обдарованого юнака не лише твори світової класики, а й власні композиції. Ніби метелики по клавішам пальці Семена зіграли легкий експромт, який зірвав гучні оплески залу та вигуки “Браво!”.

Український музичний салон має добру традицію запрошувати на свої вечори гостей з різних національних культурних центрів Москви. Цього разу була нагода почути татарську мову і мелодику у виконанні лауреата міжнародних конкурсів, соліста групи “Талья” Татарського культурного центру РГНКА міста Москви імені Асадуллаєва Азата Шакірова.

Виступ Азата став тим невеличким містком, який мотивував і наступний номер програми, присвячений 115-річчю з дня народження Оксани Петрусенко. Видатна  українська співачка тривалий час виступала на оперних сценах Татарстану. Вона поєднувала в собі довершену майстерність і народну самобутність, українські пісні в її виконанні звучали неперевершено. Вона говорила: “Чи може загинути велика творчість народна, творчість, яка йшла від самої мислі, від самого серця? Згадую пісні моєї матері, журні пісні, які не можна було слухати без сліз. То були пісні недолі, то були пісні гіркого життя, в якому жила моя мати, то були пісні народу, який знав панську неволю. А як умів веселитися цей народ, коли траплявся хоч один радісний день в його житті. Скільки веселощів, скільки яскравості в цих піснях…”. Вшановуючи пам’ять про нашу славетну землячку, прозвучало пронизливе сопрано  лауреата московських конкурсів Тетяни Сафонової “Мальва” на слова Андрія Малишка, музику Платона Майбороди.

Завершальним фортепіанним акордом вечора стала висока класика “Аве Марія” Йогана Себастіана Баха  у виконані члена Спілки композиторів Франції, Спілки композиторів Москви, лауреата міжнародних конкурсів, головного концертмейстера театру “Гелікон-Опера”, композитора Сергія Чечетко.

***

Український музичний салон готує наступну спеціальну програму, присвячену 200-річчю з дня народження композитора, диригента, громадського діяча, автора музики гімну України “Ще не вмерла України” Михайла Вербицького.

Запрошуємо на нову зустріч з українським музичним мистецтвом 31 березня.

Текст і фото: Марія Сіверська.