Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 14.12.15

А до нас завітав Миколай / А к нам приходил Николай

аватарНе знаю, як до вас, а до учнів Української недільної школи імені Павла Поповича уже приходив святий Миколай та не з пустими руками, а з солодкими подарунками. І ми цього року здивували не тільки нашого довгоочікуваного гостя, але в першу чергу самих себе грандіозним концертом.

Дві години поспіль ми співали, читали вірші, грали на музичних інструментах, танцювали. І осінь згадали, і зиму закликали. Стало на вулиці прохолодніше? У тому ми винні. Пробачте, якщо не так.

Те, що наше свято стане особливим, ми зрозуміли, коли побачили, скільки до нас прийшло нових глядачів. Вперше переступивши поріг Українського дому, всі без виключення залишились враженими почутим та побаченим. І думається, що вони стануть постійними відвідувачами Центру та занять в Українській школі. Але те буде завтра.

А поки що про вчора. З кожним разом ми все більше й більше набираємо обертів. І співаємо все краще, і танцюємо ладніше, та й ідей все більше. І не тільки у викладачів, але й у батьків, які останнім часом дуже активно долучаються до творчої роботи. Прикладом тому можуть бути танці, на які дівчата ходять разом із мамами. Та вже і співають вони разом. І нехай поки що це тільки одна пісня «Ой, на горі калина», але ж то тільки початок.

Чим же ми дивували? Зрозуміло, що сюрпризами та неймовірною кількістю дебютів. От про них і розкажу.

До нас приєднались кілька висококласних професійних співаків та музикантів. Ми тричі за вечір з величезним задоволенням слухали вже нашого (не побоюся цього слова) піаніста-віртуоза, композитора Симона Бюркі. Спочатку він імпровізував на теми українських («Як тебе не любити, Києве мій…», «Червона рута» тощо) та російських народних пісень, потім акомпанував Юліані Дубі, яка виконала арію Наталки з опери Миколи Лисенка «Наталка Полтавка», а наостанок ми почули його імпровізації вже на зимову тему. Розпочав він із «В лесу родилась Елочка…», потім перейшов до тем Мікаела Тарівердієва з кінофільму Ельдара Рязанова «Іронія долі…» та Костянтина Меладзе «Іронія долі. Продовження» тощо. Зірвав шквал оплесків! Симона дебютантом уже не назвеш, бо він – часто виступає у Центрі і в програмах Української молодіжної вітальні, і Українського музичного салону, і от уже в концертах Української недільної школи.

Дебютувала і Катерина Сушанська – студентка Московського інституту сучасного мистецтва. Вона виконала а-капела пісню «Сніжинки спускаються з неба», подарувавши нам усім зимовий святковий настрій, який «закріпила» учениця Української школи Варвара Кошелєва, заспівавши пісню «Новий рік».

Порадувала виступом і Аліна Мішина. Вона вперше прийшла до нашого Центру і відразу захотіла прочитати «Заповіт» Тараса Шевченка, що було дуже доречно. Нагадаю, що і 2015 рік було оголошено ювілейним роком Кобзаря.

Цього року до нашої школи записалися двоє надзвичайно чудових і талановитих дітей – Дівя та Арвінд Даялан. Напівукраїнці (мама – українка), напівіндуси (батько – індус), вони виконали індійський танок, ще раз довівши, що взаємопроникнення культур – то є надзвичайна сила та краса. Цю ж тезу підтвердила і Ганна Васильєва, яка виконала на флейті у супроводі роялю «Аргентинське танго» (концертмейстер – Вікторія Скопенко). Коли дівчина в національному українському костюмі виконує аргентинське танго, повірте, то є дуже екзотично. У наших дітей і наших батьків є чому повчитися і є з чого брати приклад.

З сольними номерами виступили Єва Косс («Пісня осені») і Дарина Калашникова («Знайшла мишка колосок»). Наші маленькі «Усмішата» заспівали «Нове платтячко», «Козачата», «Шум», «Жук», «Колискову» та «Жабенят». Дорослі вихованці Вікторії Скопенко нагадали, що нещодавно була золота осінь. І тут здивувала нас викладач українського народного танцю Ганна Пєшкова. Хореографічна мініатюра (це так скромно Ганна назвала свій номер) «Як осінь урожай збирала» просто заворожила витонченістю рухів, чіткістю ліній, костюмом, фокусами з різнокольоровими хустинками. Просто задивились!

А «гвіздком» (не побоюся цього слова) нашої концертної програми стало дефіле в українських костюмах. Ця історія розпочалася кілька місяців тому. До Москви з України приїхала колекціонер українських сучасних костюмів Світлана Грудько. Дві валізи одягу вона збирала по всій Україні, по всіх областях, по всіх регіонах, викуповуючи їх у простих українських жінок, для яких шиття та вишивання – то не професія, а хобі. Роблять це майстрині для душі, тому й одяг їхній теплий та сонячний. Спочатку ми одягли наших дітей. Та так то вийшло гарно, що вирішили поставити номер. Поставили. А тут саме Євразійський конкурс високої моди національного костюму в Москві проходив. Ми взяли у ньому участь. Отримали колосальну насолоду. Подивились батьки на те диво, та й собі захотіли приміряти красу неземну. Приміряли. І все? Та ні. Вирішили і собі походити по подіуму. І вийшло дуже гарно. Навіть на біс викликали!

Але й на тому ще концерт не завершився. До приходу Миколая залишалося вже небагато (цього року в ролі Миколая виступив соліст Великого театру Микола Решетняк). Мирослав Бєлов, Арвінд та Зоряна Даялан нагадали всім, хто ж такий Миколай, та як його зустрічали в Україні. Заспівали всі разом «Ой, хто Миколая любить» та «Вже надходить ніч чарівна» і дочекалися на солодкі подарунки!

Крім того, відкрили у Бібліотеці імені Богдана Ступки виставку дитячих робіт «У країні святого Миколая», яку учні зробили разом із заслуженим художником Росії Віктором Дем’янчуком.

Для нас наші свята давно вже стали звичними. Можливо, саме тому де в чому ми вже не відчуваємо якихось тонких речей, які бачать, як то кажуть, незамуленим оком. Для нас кожна дитина, щоб вона не робила – співала, танцювала, грала, читала вірші – є особливою. Але ми до талантів наших вихованців… звикли. І коли з боку нам говорять, що всі наші успіхи та вміння викликають… сльози, це нас трохи дивує, але й радує. Значить, ми все робимо правильно. Після концерту одна з наших гостей написала такі слова:

«Сегодня совершенно случайно попала в Москве на потрясающий концерт, посвященный Дню Святого Николая, в центре украинской культуры, прямо на Арбате, в Украинском доме!

Дефиле украинских национальных костюмов, выступления деток с украинскими песнями, выступление взрослых, поздравления и подарки от святого Николая в лице известного украинского артиста, певца Миколы Решетняка ― незабываемая, такая трогательная атмосфера любви, тепла и света.

Не скрою, прослезилась. От того, что несмотря ни на что, есть политика, а есть Люди, москвичи-украинцы, которые каждое воскресенье приходят сюда, приводят своих детей, хранят и передают традиции и культуру народа. У всех здесь практически смешанные семьи. Украинцы-русские.

И этот центр ― самый важный показатель того, что если бы люди строили мосты, а не стены, мир наступил бы гораздо скорее… Спасибо огромное за этот невероятный подарок и островок украинской культуры в самом центре Москвы…»

Ассоль ОВСЯННИКОВА-МЕЛЕНТЬЄВА.

Фото автора, Ганни Пєшкової, Любави Метелешко

 

А к нам приходил Николай

Не знаю, как вам, а к ученикам Украинской воскресной школы имени Павла Поповича уже приходил святой Николай и не с пустыми руками, а со сладкими подарками. И мы в этом году удивили не только нашего долгожданного гостя, но в первую очередь самих себя грандиозным концертом.

Два часа подряд мы пели, читали стихи, играли на музыкальных инструментах, танцевали. И осень вспоминали, и зиму призывали. Стало на улице прохладнее? В том мы виновны. Простите, если что не так.

То, что наш праздник станет особенным, мы поняли, когда увидели, сколько к нам пришло новых зрителей. Впервые переступив порог Украинского дома, все без исключения остались поражены услышанным и увиденным. И думается, что они станут постоянными посетителями Центра и занятий в Украинской школе. Но то будет завтра.

А пока о вчера. С каждым разом мы все больше и больше набираем обороты. И поем все лучше, и танцуем слаженней, и идей все больше. И не только у преподавателей, но и у родителей, которые в последнее время очень активно приобщаются к творческой работе. Примером тому могут быть танцы, на которые девочки ходят вместе с мамами. Уже и поют вместе. И пусть пока это только одна песня «Ой, на горе калина», но это только начало.

Чем же мы удивляли? Понятно, что сюрпризами и невероятным количеством дебютов. Вот о них и расскажу.

К нам присоединились несколько высококлассных профессиональных певцов и музыкантов. Мы трижды за вечер с огромным удовольствием слушали уже нашего (не побоюсь этого слова) пианиста-виртуоза, композитора Симона Бюрки. Сначала он импровизировал на темы украинских («Як тебе не любити, Києве мій…», «Червона рута» и т.п.) и русских народных песен, затем аккомпанировал Юлиане Дубе, которая исполнила арию Наталки из оперы Николая Лысенко «Наталка Полтавка», а напоследок мы услышали его импровизации уже на зимнюю тему. Начал он с «В лесу родилась Елочка…», затем перешел к темам Микаэла Таривердиева из кинофильма Эльдара Рязанова «Ирония судьбы…» и Константина Меладзе «Ирония судьбы. Продолжение» и другие. Сорвал шквал аплодисментов! Симона дебютантом уже не назовешь, потому что он часто выступает в Центре в программах и Украинской молодежной гостиной, и Украинского музыкального салона, и вот уже в концертах Украинской воскресной школы.

Дебютировала и Екатерина Сушанская – студентка Московского института современного искусства. Она исполнила а капелла песню «Снежинки спускаются с неба», подарив нам всем зимнее праздничное настроение, которое «закрепила» ученица Украинской школы Варвара Кошелева песней «Новый год».

Порадовала выступлением и Алина Мишина. Она впервые пришла в наш Центр и сразу захотела прочитать «Завещание» Тараса Шевченко, что было очень кстати. Напомню, что и 2015 год был объявлен юбилейным годом Кобзаря.

В этом году в нашу школу записались двое необічайо талантливых детей – Дивья и Арвинд Даялан. На половину украинцы (мама – украинка), на половину индусы (отец – индус), они исполнили индийский танец, еще раз доказав, что взаимопроникновение культур – это необычнайная сила и красота. Этот же тезис подтвердила и Анна Васильева, исполнившая на флейте в сопровождении рояля «Аргентинское танго» (концертмейстер – Виктория Скопенко). Когда девушка в национальном украинском костюме исполняет аргентинское танго, поверьте, это очень экзотично. У наших детей и наших родителей есть чему поучиться и есть с чего брать пример.

С сольными номерами выступили Ева Косс («Песня осени») и Дарья Калашникова («Нашла мышка колосок»). Наши маленькие «Усмишата» спели «Новое платье», «Казачата», «Шум», «Жук», «Колыбельная» и «Лягушата». Взрослые воспитанники Виктории Скопенко напомнили, что недавно была золотая осень. И здесь удивила нас преподаватель украинского народного танца Анна Пешкова. Хореографическая миниатюра (это так скромно Анна назвала свой номер) «Как осень урожай собирала» просто заворожила изяществом движений, четкостью линий, костюмом, фокусами с разноцветными платочками. Просто загляденье!

А «гвоздем» (не побоюсь этого слова) нашей концертной программы стало дефиле в украинских костюмах. Эта история началась несколько месяцев назад. В Москву из Украины приехала коллекционер современных украинских костюмов Светлана Грудько. Два чемодана одежды она собирала по всей Украине, по всем областям, по всем регионам, выкупая их у простых украинских женщин, для которых шитье и вышивка – не профессия, а хобби. Делают это мастера для души, поэтому и одежда их теплая и солнечная. Сначала мы одели наших детей. И так получилось хорошо, что решили поставить номер. Поставили. А тут как раз Евразийский конкурс высокой моды национального костюма в Москве проходил. Мы приняли в нем участие. Получили колоссальное удовольствие. Посмотрели родители на это чудо, и тоже захотели примерить красоту неземную. Примеряли. И все? Да нет. Решили тоже походить по подиуму. И получилось очень красиво. Даже на бис вызывали!

Но и том концерт не завершился. До прихода Николая оставалось уже немного (в этом году в роли Николая выступил солист Большого театра Николай Решетняк). Мирослав Белов, Арвинд и Зоряна Даялан напомнили всем, кто же такой Николай, и как его встречали в Украине. Спели все вместе «Ой, кто Николая любит» и «Уже приходит ночь волшебная» и дождались сладких подарков!

Кроме того, открыли в Библиотеке имени Богдана Ступки выставку детских работ «В стране святого Николая», которую ученики сделали вместе с заслуженным художником России Виктором Демьянчуком.

Для нас наши праздники давно уже стали привычными. Возможно, именно поэтому в чем-то мы уже не чувствуем каких-то тонких вещей, которые видят, как говорится, незамутненным глазом. Для нас каждый ребенок, чтобы он ни делал – пел, танцевал, играл, читал стихи – особенный. Но мы к талантам наших воспитанников… привыкли. И когда со стороны нам говорят, что все наши успехи и умения вызывают… слезы, это нас немного удивляет, но и радует. Значит, мы все делаем правильно. После концерта одна из наших гостей написала такие слова:

«Сегодня совершенно случайно попала в Москве на потрясающий концерт, посвященный Дню Святого Николая, в центре украинской культуры, прямо на Арбате, в Украинском доме!

Дефиле украинских национальных костюмов, выступления деток с украинскими песнями, выступление взрослых, поздравления и подарки от святого Николая в лицо известного украинского артиста, певца Миколы Решетняка – Незабываемая, такая трогательная атмосфера любви, тепла и света.

Не скрою, прослезилась. Вот того, что несмотря ни на что, есть политика, а есть Люди, москвичи-украинцы, Которые каждое воскресенье приходят сюда, приводят своих детей, хранят и передают традиции и культуру народа. У всех здесь практически смешанные семьи. Украинцы-русские.

И этот центр – самый важный показатель того, что если бы люди строили мосты, а не стены, мир наступил бы гораздо скорее … Спасибо огромное… за этот невероятный подарок и островок украинской культуры в самом центре Москвы… »

Ассоль Овсянникова-Мелентьева.

Фото автора, Анны Пешковой, Любавы Метелешко