Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 02.12.15

Зимові картини, від яких віє теплом / Зимние картины, от которых веет теплом

АватарУ Національному культурному центрі України в Москві відкрилася персональна виставка живопису «Дарунки чарівної зими» заслуженого художника Росії, члена-кореспондента Російської академії художеств Віктора Дем’янчука.

Ім’я Віктора Борисовича вже добре знайоме постійним відвідувачам нашого Центру, бо раз на рік тут обов’язково проходять його персональні виставки. А ще додайте виставки робіт його вихованців – учнів Української недільної школи імені Павла Поповича, яким він викладає образотворче мистецтво.

Цього року художник вирішив зробити новорічний подарунок і дітям, і дорослим, перетворивши виставкову Шевченкову залу на новорічну казку, в якій живе справжній Дід Мороз.

Уже загальновідомо, що батьківщиною Діда Мороза офіційно визнано місто Великий Устюг. Там же знаходиться і його резиденція, де і побував художник. Вражений первинною красою міста, його одноповерховими купецькими будинками, церквами, соборами, монастирями, які не спотворили сучасні новобуди, художник намагався залишити на полотнах кожен момент свого перебування. На кількох із них – вид на Димківську церкву з різних точок, взимку та восени, в снігу та під сонцем; панорамна картина набережної з величним собором Прокопія Праведного; вулиці Устюга, де традиційно ніколи не прибирають сніг – його поступово втоптують. І коли йдеш, він скрипить під ногами і пахне… справжньою зимою.

Але не тільки до Великого Устюгу «запросив» художник. А ще й до Пскова, Одинцова, Заріччя…І в кожній роботі – частинка душі митця, його особистий та особливий погляд на предмети, що потрапляють на його полотна: дерева, проміння сонця крізь віття, маленька білочка, церква, річка, монастир, човен на річці, пташка, будинки… І незважаючи на те, що більшість робіт зимові, від них віє… теплом.

Не можу не погодитись із виступаючими на відкритті виставки, що Віктор Борисович притягує до себе не лише творчістю, але й особистістю. Він цікавиться, здається, усім на світі, а найцікавішим спілкуванням вважає спілкування з дітьми під час художніх пленерів та майстер-класів. А ще – з віруючими людьми. Віктор Борисович – людина віруюча. Тому центральними образами на багатьох його роботах – саме церковні споруди. Останніми роками художник став писати ікони. І кілька представлені на виставці. За словами художника, коли він освячував ікону Миколи Чудотворця, батюшка спитав, чому Микола такий темний, а художник відповів: «Він же багато подорожує. Це він засмаглий такий». І батюшка погодився.

Тому, якщо у вас немає можливості відвідати батьківщину Діда Мороза, приходьте до Культурного центру та пройдіться старовинними вуличками цього давнього міста, прогуляйтесь набережною, «пограйте» (зрозуміло, подумки) у сніжки або прокотіться ковзанкою з гори. І зимовий та новорічний настрій вам гарантовано.

Ассоль ОВСЯННИКОВА-МЕЛЕНТЬЄВА.

Фото автора

Зимние картины, от которых веет теплом

 

В Национальном культурном центре Украины в Москве открылась персональная выставка живописи «Дары волшебной зимы» заслуженного художника России, члена-корреспондента Российской академии художеств Виктора Демьянчука.

Имя Виктора Борисовича уже хорошо знакомо постоянным посетителям нашего Центра, поскольку раз в год здесь обязательно проходят его персональные выставки. А еще добавьте выставки работ его воспитанников ‒ учеников Украинской воскресной школы имени Павла Поповича, которым он преподает изобразительное искусство.

В этом году художник решил сделать новогодний подарок и детям, и взрослым, превратив выставочный зал в новогоднюю сказку, в которой живет настоящий Дед Мороз.

Общеизвестно, что родиной Деда Мороза официально признан город Великий Устюг. Там же находится и его резиденция, где и побывал художник. Пораженный красотой города, его одноэтажными купеческими домами, церквями, соборами, монастырями, которые не испортили современные высотки, художник пытался оставить на полотнах каждый момент своего пребывания. На нескольких из них ‒ вид на Дымковскую церковь с разных точек, зимой и осенью, в снегу и под солнцем; панорамный вид набережной с величественным собором Прокопия Праведного; улицы Устюга, где традиционно никогда не убирают снег ‒ его постепенно втаптывают. И когда идешь, он скрипит под ногами и пахнет… настоящей зимой.

Но не только в Великий Устюг «пригласил» художник. А еще и в Псков, Одинцово, Заречье… И в каждой работе ‒ частичка души художника, его личный и особый взгляд на предметы: деревья, лучи солнца сквозь ветви, маленькая белочка, церковь, река, монастырь, лодка на реке, птички, дома… И несмотря на то, что большинство работ зимние, от них веет… теплом.

Не могу не согласиться с выступающими на открытии выставки, что Виктор Борисович притягивает к себе не только творчеством, но и личностью. Он интересуется, кажется, всем на свете, а самым интересным общением считает общение с детьми во время художественных пленэров и мастер-классов. А еще ‒ с верующими людьми. Виктор Борисович ‒ человек верующий. Поэтому центральными образами на многих его работах ‒ именно церковные сооружения. В последние годы художник стал писать иконы. И некоторые из них представлены на выставке. По словам художника, когда он освящал икону Николая Чудотворца, батюшка спросил, почему Николай такой темный, а художник ответил: «Он же много путешествует. Это он загорел так». И батюшка согласился.

Поэтому, если у вас нет возможности посетить родину Деда Мороза, приходите в Культурный центр и пройдитесь по старинным улочкам этого древнего города, прогуляйтесь по набережной, «поиграйте» (разумеется, мысленно) в снежки или прокатитесь на санках с горы. И зимнее и новогоднее настроение вам гарантировано.

Ассоль Овсянникова-Мелентьева.

Фото автора