Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 22.12.14

Золоті стібки благодаті

аватарУ День святого Миколая, 19 грудня, в Національному культурному центрі України в Москві відкрилась виставка ікон золотного шиття члена Міжнародної федерації художників та Творчої спілки художників Росії, черкащанки Любові Мітітєл, присвячена Різдву Христовому.

Персональні виставки унікальних робіт Любові Георгіївни на Арбаті вже стали доброю традицією. І складно уявити більший подарунок до цього великого християнського свята, ніж ікони, вишиті золотими руками майстрині.

Лицьове золотне шиття іконописних зображень – це створення божественного образу за допомогою золотих та срібних ниток на полотні або шовку. Виконання вишивки в іконографічному каноні – це найскладніший рід іконопису, що передбачає не тільки відповідність пропорцій та передачу кольору композиції. Вишита картина у відповідній оправі сама є образом, що повинен втішати, судити або милувати.

Вишиті зображення священних образів відомі ще з дохристиянських часів. За візантійською церковною традицією, іконописні зображення на священних тканинах шанувались на Русі як найвище мистецтво.

Золото в системі християнської символіки посідає особливе місце. Це єдиний колір, що не має протилежного (як, наприклад, чорний – білий). Золото – найдорогоцінніший матеріал. Спасіння та перетворення людської душі порівнюють із золотом, переплавленим та очищеним у горнилі.

Створити ікону може лише той, кого на цю справу благословляє Господь. І Любов Георгіївна – одна із тих не багатьох, кому послано цей дар. На виставці представлено тридцять п’ять робіт, серед яких і вже знайомі москвичам, і нові роботи, які майстриня готувала спеціально для цієї експозиції.

Вишивкою Любов Мітітєл займається з п’яти років, а вишитій іконі присвятила майже чверть століття. Благословення на це отримала в Сергієвому Посаді, в монастирях вивчала техніку золотного лицьового шиття ікон XV–XVIII ст., наслідує традиції вишивки візантійської, московської та новгородської шкіл лицьового шиття.

Головне в іконопису – це очі та душа образу, виражена кольорами, лініями та художніми ритмами. Перекласти ікону на мову золота, срібла та шовку з використанням перлів і дорогоцінного каміння – непросте завдання, бо багато залежить від смаку майстрині: від вибраної нею тканини, від вмілого підбору ниток тощо.

Любов Георгіївна – людина віруюча. Вона на собі відчула силу немеркнучої величі рукотворних образів, коли через хворобу вишивала лежачи. І саме тоді зрозуміла: якщо вижила, значить треба не просто жити, а творити. Піднялась, почала ходити та вірити, що зцілення послав їй Господь.

І сьогодні у нас знову є можливість доторкнутися серцем до сокровенного і найтаємничішого.

Ассоль Овсянникова-Мелентьєва. Фото автора.