Iнформацiйно-просвiтницька та освiтня Опубліковано 13.11.15

Скільки ти мов знаєш, стільки раз ти людина / Сколько языков ты знаешь, столько раз ты человек

аватр У Національному культурному центрі України в Москві в рамках проекту «Родом з України» відбулася презентація книг «Українсько-англо-японський розмовник (Львів: Львівська політехніка, 2012) та «Особливості перекладу японських науково-технічних текстів українською мовою» (К.: Видавничий дім Дмитра Бурого, 2012).

Слово «презентація» на багатьох із нас може навіяти смуток, бо маємо неправильне уявлення про те, якими взагалі можуть бути презентації. Так, вони можуть бути сумними та довгими, коли докладно говорять про нецікаві речі (або не цікаво), але презентації мають безліч форм. І яку саме обрати вирішує «герой дня».

Автор двох вищезгаданих посібників, професор, кандидат філологічних наук Андрій Романович Медведів, що зараз мешкає у Міннеаполісі в США, обрав форму… уроку японської мови, чим зацікавив усіх, хто прийшов.

Наприкінці ми вже почали розбиратися в малюнках та різних комбінаціях рисочок і квадратиків. Принаймні, вже змогли записати дату – 12 листопада 2015 року. Але в тому цінне було навіть не це. А те, що в нас виникло бажання вивчати японську!

Зрозуміло, що виникло питання, як сам Андрій Романович прийшов до японської. Той шлях розпочався після закінчення університету в інформаційно-патентному відділі одного з харківських заводів. Загальновідомий факт: аби видати патент на новий прилад, треба точно знати, що ніхто у світі його ще не винайшов (це говорячи простою мовою). А для того треба володіти інформацією, що у свою чергу вимагає знання усіляких мов. На той час Японія була «попереду планети всієї». Спочатку то було, так би мовити, зовнішнє знайомство з мовою (за малюнком вже можна про дещо дізнатися). І за півтора року працівники патентного відділу вже навчилися розшифровувати підписи.

Далі був переїзд до Львова, робота в інституті та видання першого в Україні українсько-англійсько-японського розмовника. Призначався він, зрозуміло, для тих, хто починає вивчати японську, а також для тих, хто має намір відвідати Країну Сонячного Сходу. У ньому було запропоновано набір стандартних тем, але значну увагу звернено на теми, пов’язані з культурними здобутками України та Японії, з подорожуванням різними видами транспорту та відповідними формальними процедурами на кордоні.

Окремий розділ у ньому присвячено японській писемності, тобто японській абетці ґодзюуон (японському складовому письму кана у двох його різновидах катакана і хіраґана) та японським ієрогліфам. Додаткова частина розмовника містить інформацію про Японію, її адміністративний поділ, столицю Токіо, японське літочислення порівняно з європейським тощо.

На сьогодні у автора вже є ряд нових ідей, як вдосконалити розмовник, на що звернути додаткову увагу, що виправити, що додати.

Серед цікавих відомостей про японську мову особисто для мене (а я взагалі ніколи з нею не стикала, а тому й не цікавилася) було те, що основою японською писемності є ієрогліфи, запозичені з китайської мови багато століть тому. Перелік ієрогліфів, затверджений Кабінетом міністрів Японії у 1981 році (!) нараховує 1945 ієрогліфів. Вони, як правило, позначають корені слів і базуються на найпростіших зображальних та вказівних знаках. А ще в японській мові є два варіанти складового алфавіту, який називається кана: кататкана є частинами ієрогліфів і вживається для написання слів, запозичених із європейських мов, для передавання іноземних географічних назв, прізвищ та імен і коли треба виділити точно слова; а хіраґана відрізняється від катакани тим, що риски її знаків мають закруглений вигляд і вживається у друкованих і рукописних текстах переважно для написання закінчень ієрогліфічних лексичних одиниць та в змішаних текстах.

Не буду заглиблюватись у подробиці. Повірте, що цей процес дійсно дуже цікавий та захоплюючий.

Що ж до другого видання, то воно є переробленим і доповненим курсом лекцій, прочитаних в одному з університетів України, та знайомить студентів з побудовою японських науково-технічних текстів, зокрема патентно-технічних, з особливостями лексики та граматики. Тут же пропонуються варіанти перекладу деяких уривків та зразків вищезгаданих тестів, виконаних відповідно правил та засад української мови і зокрема науково-технічного українського мовлення. Але і в цій книжці є багато різних відомостей, якими може зацікавитися будь-хто.

Вчіть мови, панове. Це ніколи не буде зайвим у житті. З вивченням кожної нової мови ви будете переконуватися в тому, що фраза «скільки ти мов знаєш, стільки раз ти людина» дійсно працює.

Ассоль ОВСЯННИКОВА-МЕЛЕНТЬЄВА,

Фото автора.

*  *  *

Сколько ты знаешь языков, столько раз ты человек

 

В Национальном культурном центре Украины в Москве в рамках проекта «Родом из Украины» состоялась презентация книг «Українсько-англо-японський розмовник (Львів: Львівська політехніка, 2012) и «Особливості перекладу японський науково-технічних текстів на українську мову»(К .: Видавничий дім Дмитра Бурого, 2012).

Слово «презентация» многих из нас может ввергнуть в уныние, потому что имеем неправильное представление о том, какими вообще могут быть презентации. Так, они могут быть длинными, когда подробно говорят о неинтересных вещах (или неинтересно), но презентации имеют множество форм. И какую выбрать решает «герой дня».

Автор двух вышеупомянутых пособий, профессор, кандидат филологических наук Андрей Романович Медведив, который сейчас живет в Миннеаполисе в США, выбрал форму… урока японского языка, чем заинтересовал всех, кто пришел.

В конце урока мы уже начали разбираться в рисунках и различных комбинациях черточек и квадратиков. По крайней мере, уже смогли записать дату – 12 ноября 2015 года. Но главное было даже не это. А то, что у нас возникло желание изучать японский!

Понятно, что возник вопрос, как сам Андрей Романович пришел к японскому языку. И этот путь начался после окончания университета в информационно-патентном отделе одного из харьковских заводов. Общеизвестный факт: чтобы выдать патент на новый прибор, надо точно знать, что никто в мире его еще не изобрел (это говоря простым языком). А для этого нужно владеть информацией, что в свою очередь требует знания иностранных языков. В то время, когда Андрей Романович, что называется, начинал, Япония была «впереди планеты всей». Сначала это было, так сказать, внешнее знакомство с языком (уже по рисунку можно многое понять). И за полтора года работники патентного отдела уже научились расшифровывать подписи.

Далее был переезд во Львов, работа в институте и издание первого в Украине украинско-англо-японского разговорника. Предназначался он, разумеется, для тех, кто начинает изучать японский, а также для тех, кто намерен посетить Страну Восходящего Солнца. В нем был предложен набор стандартных тем, но значительное внимание обращалось на темы, связанные с культурными достижениями Украины и Японии, с путешествиями разными видами транспорта и соответствующими формальными процедурами на границе.

Отдельный раздел в нем посвящен японской письменности, то есть японской азбуке ґодзюуон (японскому сложному письму кана в двух его разновидностях катакана и хирагана) и японским иероглифам. Дополнительная часть разговорника содержит информацию о Японии, ее административном делении, столице Токио, японском летоисчислении по сравнению с европейским и тому подобное.

На сегодня у автора уже есть ряд новых идей, как усовершенствовать разговорник, на что обратить дополнительное внимание, что исправить, что добавить.

Среди интересных сведений о японском языке лично для меня (а я вообще никогда с ним не сталкивалась, а потому и не интересовалась) было то, что основой японской письменности являются иероглифы, заимствованные из китайского языка много веков назад. Перечень иероглифов, утвержденный Кабинетом министров Японии в 1981 году (!) Насчитывает 1945 иероглифов. Они, как правило, обозначают корни слов и базируются на простейших изобразительных и указательных знаках. А еще в японском языке есть два варианта сложного алфавита, называется кана: кататкана является частями иероглифов и используется для написания слов, заимствованных из европейских языков, для передачи иностранных географических названий, фамилий и имен и когда надо выделить точно слова; а хирагана отличается от катаканы тем, что черточки ее знаков имеют закругленный вид и используется в печатных и рукописных текстах преимущественно для написания окончаний иероглифических лексических единиц и в смешанных текстах.

Не буду углубляться в подробности. Поверьте, что этот процесс действительно очень интересный и захватывающий.

Что касается второго издания, то оно является переработанным и дополненным курсом лекций, прочитанным в одном из университетов Украины, и знакомит студентов с устройством японских научно-технических текстов, в частности патентно-технических, с особенностями лексики и грамматики. Здесь же предлагаются варианты перевода некоторых отрывков из вышеупомянутых тестов, выполненных в соответствии с правилами украинского языка и в частности научно-технического стиля. Но и в этой книге есть много разных сведений, которыми может заинтересоваться любой из нас.

Учите языки, господа. Это никогда не будет лишним в жизни. С изучением каждого нового языка вы будете убеждаться в том, что фраза «сколько ты знаешь языков, столько раз ты человек» действительно работает.

Ассоль Овсянникова-Мелентьева,

Фото автора