Наукова i лiтературно-публiцистична Опубліковано 07.06.13

Тепер «Тихий Дон» Михайла Шолохова можна прочитати українською

Сканировать1У Національному культурному центрі України в Москві пройшла презентація повного перекладу українською мовою роману Михайла Шолохова «Тихий Дон» (Москва – Київ, 2013). Перекладач – заступник голови Правління, генеральний директор Спілки письменників Росії, заслужений працівник культури Росії Володимир Середин.

У передмові голова Українського фонду культури, академік НАН України Борис Олійник написав: «Михайло Шолохов належить до тих містичних фігур, які своєю творчістю на друзки розбивають адептів вульгарної соціологічної теорії прямої залежності художнього рівня літератури й мистецтва від тої чи тої суспільно-політичної системи… Я певен: десь там, на небесах, Михайло Шолохов сьогодні возрадується особливо тим, що його “Тихий Дон” на берегах сивого Дніпра заговорив мовою його рідної неньки-українки. І цьому святу душі сприяв драгоман світової перлини Володимир Середин».

Голова Спілки письменників Росії Валерій Ганічев у своєї передмові зазначив: «Дуже приємно, що сьогодні ми маємо можливість презентувати “Тихий Дон” і в перекладі на українську мову. Це своєрідний подарунок російських письменників шанувальникам творчості М. О. Шолохова на Україні. Про те, наскільки велика і палка їх любов до письменника, до шолоховських героїв, я переконався ще понад шістдесят років тому… Тому я щиро бажаю українським читачам, особливо тим, хто вперше буде поринати у великий світ Шолохова, великої духовної насолоди. На багатьох сторінках ви зіткнетесь з описом подій, що відбувалися в перші два десятиліття двадцятого століття не тільки на Дону, але й на просторах нинішньої України. Це – наше спільне, героїчне і нерідко трагічне минуле, яке треба знати, пам’ятати і шанувати.

Хай Михайло Шолохов назавжди залишиться неспростованим і величним, як і належить  незрівнянному генію».

Розпочинаючи презентацію, генеральний директор Центру, доктор історичних наук, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Володимир Мельниченко в першу чергу звернув увагу на те, що пов’язувало Михайла Шолохова з Україною. Він зауважив, що в 1954 році на ІІІ з’їзді письменників України Михайло Олександрович сказав: «Моя мати — українка з Чернігівщини — з дитинства привила мені любов до українського народу, українського мистецтва, української пісні — однієї з наймилозвучніших у світі». Михайло Шолохов не раз підкреслював свою любов до Тараса Шевченка, захоплювався творчістю Івана Франка, віршами Максима Рильского, Андрія Малишка, гумором Остапа Вишні. Дружні стосунки були у нього з Олесем Гончаром, який про витоки шолоховської любові до українського народу говорив так: «Ніщо інше — лише почуття дружби прокладало автору “Тихого Дону” шлях з Вешенської до Києва, й нічим іншим — лише внутрішньою потребою душі можна п’ясними ті схвильовані, адресовані Україні слова-освічення, які ми чуємо з вуст Шолохова під час перебування на українській землі». Володимир Мельниченко наголосив символічність того, що презентація перекладу «Тихого Дону» проходить саме на Старому Арбаті – найзнаменитішій вулиці Росії, але на території Українського дому. Він назвав роботу Володимира Середина визначним феноменом українсько-російської культурної взаємодії.

Відомий видавець, який багато років очолював українське видавництво «Молодь», та перекладач, відповідальний редактор перекладу «Тихого Дону» українською Володимир Прокопенко нагадав, що востаннє роман «Тихий Дон» виходив українською в 1961 році, й ті, хто вже прочитав новітній переклад Володимир Середина, підкреслюють самобутність мови перекладу, його мовні та стильові особливості.

Зі словами подяки за такий велетенський труд та неоціненний вклад у розвиток російсько-українських відносин виступили також секретар Правління Спілки письменників Росії, голова Виконкому Міжнародного товариства письменницьких спілок, поет, лауреат Великої літературної та ряду інших літературних премій, член редради перекладу «Тихого Дону» українською Іван Переверзін, учасник Великої Вітчизняної війни, поет, прозаїк, автор широко відомого роману «Мінне поле», член редради перекладу роману «Тихий Дон» Михайло Годенко, прозаїк, сценарист, секретар Правління Спілки письменників Росії, заступник Генерального прокурора РФ Олександр Звягинцев, голова «Ради земляцтв України» Микола Лях, історик, прозаїк, публіцист, автор популярних історичних художньо-публіцистичних досліджень, в тому числі про сучасну Україну Ігор Шумейко.

З докладним мовним аналізом та співставленням українського й російського текстів виступив український поет, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, редактор українських літературних видань «Київ», «Літературна Україна» Петро Перебийніс. Зокрема він зауважив: «Коли звучить великий твір іншою мовою – це велике свято. Чим більше буде перекладів, тим ширше буде залучений читач. Володимир Середин здійснив титанічну працю: переклав сімдесят друкованих аркушів! Це навіть складно уявити. Він став зв’язуючою ланкою між українцями та росіянами. В Україні ця робота вже має позитивний відгук. Впевнений, що й на теренах Росії її оцінять достойно. Вважаю, що ця робота заслуговує на нагороду».

У заключному слові автор перекладу Володимир Середин зазначив: «Радий, що мені вдалося зібрати всіх присутніх у цій залі. Одна частина запрошених – письменницька, друга – комсомольсько-журналістсько-видавнича. Ви були моєю опорою, моїм тилом, коли я взявся за цю відповідальнішу працю. Відразу скажу, що ідея належить не мені. Перекласти “Тихий Дон” загорівся свого часу покійний Віктор Чорномирдін, який тоді був Надзвичайним і Повноважним Послом Російської Федерації в Україні. Сьогодні є очевидним, що наші народи – український та російський – почали потихеньку віддалятися один від одного. Але історія вчить протилежному: тільки разом, спільними зусиллями ми кували віками свою долю. Значить, щось іде не так?

Важко переоцінити те, що ця робота об’єднала Міжнародний Шолоховський комітет, Спілку письменників Росії, Український фонд культури, Президентський фонд Леоніда Кучми “Україна”, Міжнародне товариство письменницьких спілок, Державний музей-заповідник Шолохова, видавництво “Дружба літератур” та інші організації.

Про переклад не мені судити. Сподіваюся, що ця велика ріка нашої історії, дружби та взаєморозуміння, яка вивела нас на найвищі позиції світової культури, не будуть втрачені. І якщо ми дійсно відповідальні перед собою, ми повинні це читати та переживати».

Тепер справа за нами – читачами. У нас із вами є унікальна можливість ще раз пережити грандіозну, масштабну історію, пропустити її крізь себе та переосмислити. І, можливо, в чомусь… пізнати себе та своє оточення.

Ассоль Овсянникова-Мелентьєва. Фото автора.