Серед лютневих свят в Україні здавна шанується Стрітення, у церковному календарі – Стрітення Господнє.
Вважається, що 15 лютого зима зустрічається з літом. Давні перекази свідчать, що в цей день зима йде туди, де було літо, а літо – де була зима. По дорозі вони зустрічаються й сперечаються між собою. Якщо до вечора стане тепліше – літо дуже скоро вступить у свої права, а якщо похолодає, то зима буде затяжною.
В цей день у церквах святять воду і свічки.
Стрітенська вода, як і хрещенська, вважається цілющою, нею натирають хворі місця, запивають ліки та й просто п’ють від пристріту, окроплюють приміщення…
Посвячені на Стрітення свічки, називають “громничими”, адже їх запалюють і ставлять перед образами під час грози, щоб захиститися від грому і блискавки. Від “громничої” свічки і саме свято іноді за звичкою називають “Громниця”.
Протягом року, до наступної Громниці, свічка є оберегом усієї сім’ї і господарства. У селах і досі зберігається традиція брати з собою громничу свічку на сватанні, її дають людині, яка помирає, щоб легше було відійти в інший світ, ставлять в кут на Діди. Селяни не забувають про громничу свічку під час важливих господарських робіт – коли виводять перший раз на поле тварин, розорюють землю, збирають врожай.
Хоч Громниця в народній традиції сприймається як зустріч зими з весною, в християнстві цей день теж знайшов своє тлумачення.
15 лютого церква відзначає Стрітення Господнє. В основі церковного значення свята лежить описана в Євангелії зустріч праведного Симеона і провидиці Анни з Христом. Згідно з переказами, в цей день Ісусу виповнилося 40 днів, дитя принесли в храм, «щоб поставити його перед Господом». Там і відбулася зустріч з Симеоном, якому раніше було сказано, що не помре до того часу, поки не побачить Христа.
