Сьогодні народному артисту України Богдану Сильвестровичу Ступці виповнилося б 80 років!
У Національному культурному центрі України у м. Москві відкрилася документально-книжкова виставка, на якій представлено фотографії Богдана Ступки та видання доктора історичних наук, члена-кореспондента АПН України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Володимира Мельниченка про Богдана Ступку “Майстер”, “Театральний тандем”, “Богдан Ступка” (у співавторстві з А. Овсянниковою), “Богдан Ступка. Біографія”, “Богдан Ступка: Обличчям до історії”.
24 вересня до 80-річного ювілею Богдана Ступки в Національному культурному центрі України у м. Москві відбудеться літературно-музичний вечір.
—
У 2000-х Богдан Ступка часто бував у Москві й завжди зупинявся тільки в Національному культурному центрі України на Арбаті. У цих стінах були написані біографічні книги про життя та творчість Майстра.
Великого Артиста не стало в 2012 році. Важко знайти такого артиста, який би значив так багато для цілої нації, як Ступка. І Богдан Сильвестрович – один із небагатьох мав повне право сказати про себе подібно Остапу Вишні: «Яке щастя дивитися відкрито в очі народові!»
Завдяки його творчості ми не тільки торкалися до високого мистецтва, а й наближалися до історичної сутності українських геніїв – Григорія Сковороди, Івана Котляревського, Тараса Шевченка… Ступка створив яскраві образи, знакові для кожного українця, – Богдана Хмельницького та Івана Мазепи.
В Артиста була добродушна українська душа, українська інтелігентність і м’якість характеру, українська співуча мова й зовнішність українського інтелігента, що вийшов із гущі народу. Він був українцем по корінню і народженню, по генотипу і духу, по менталітету і системі цінностей, по злитості зі своїм народом.
І в той же час Ступка був великий істинно цивілізованим сприйняттям інших культур. На них артист дивився очима своєї національної стихії, але відчував і говорив про інші народи так, що співвітчизникам здавалося, ніби це відчувають і говорять вони самі. Тому так близькі нам герої Булгакова, Брехта, Гоголя, Ібсена, Софокла, Чехова, Шекспіра, зіграні Ступкою на українській сцені. До речі, Богдан Сильвестрович ніколи не виконував ролі, він їх народжував.
Його неповторність була в особливій, тільки йому одному властивій інтонації, в дивно глибокому підтексті, в найтоншій нюансировці людської душі, в дивовижному вмінні наповнювати собою кожну фразу, кожну думку. Ступка завжди дарував глядачам людську душу у всій її нескінченній багатогранності і глибині. І ми досі відчуваємо себе у сфері морального впливу Театру і Кіно Богдана Ступки.
Ассоль Овсянникова
