Українці Росії Опубліковано 10.03.13

Чудовий фінал Шевченківського березня в Пушкіно

Новое изображениеРадість гідної перемоги переповняла юних криничан з підмосковного Пушкіно. Здавалося, в них виросли крила і вони ось-ось полетять назустріч сонцю по засніженому Арбату. А я дивилася на них і моє серце переповняла гордість: які ж вони молодці! Шостий раз ми їдемо додому переможцями!

31 березня2013 року в Національному культурному центрі України в Москві пройшов XI Всеросійський фестиваль на краще читання поезій Т.Г. Шевченка. На конкурс приїхали учасники з різних куточків Росії: з Татарстану, Башкортостану, Удмуртії, Омська, Томська, Воронежа, Нижнього Новгорода, Твері, Пушкіно і Москви. Всі їхали за перемогою, бо перед тим вже вибороли першість в своїх місцевих і регіональних шевченківських конкурсах. Слід відмітити, що майстерність виконання поезій була на рівні акторської. Я щиро співчувала членам журі: як нелегко було їм судити! Чесно кажучи,  з першого дня я тихенько підводила дітей до того, що треба достойно зустріти і поразку, адже всім хочеться бути в числі перших, а учасників дуже багато. Тим більше, що вже п’ять років ми посідали виключно призові місця, правда, в різних вікових категоріях. А в цьому році вони всі потрапили в одну – від 13 до 17 років. І все ж, на нашу велику радість, ми знову посіли I , II і III місця! Скажіть, ну як тут не пишатися такими дітьми?!! Це гордість і слава всієї нашої «Криниці»: Алевтина Атаманенко (уривок з поеми «Гайдамаки») – четвертий раз перемогла,  Олександр Поліщук («Хіба самому написать…») – шостий раз, Георгій Афонетошин («Ми в купочці колись росли») – вперше, Тетяна Зублевська (уривок з поеми «Катерина») – двічі перемагала. Особливо хочу відзначити Георгія, бо він росіянин і ніколи не говорив українською, а на конкурс вивчив досить велику за обсягом поезію і прочитав її, як справжній українець, без жодного слова з російським акцентом.  І допоміг йому в цьому його товариш Сашко Поліщук. Саме він був його вчителем і наставником, а не я.

А тепер коротенько про всі заходи, які наше Національно-культурне об’єднання українців «Криниця» провело до 199рчниці з дня народження Великого Кобзаря.

Наш Шевченківський березень почався  наприкінці лютого, коли Алевтина Атаманенко та Олександр Поліщук взяли участь у III Міжнародному мовно-літературному конкурсі імені Т.Г Шевченка на кращу творчу роботу серед учнівської та студентської молоді (конкурс проводить Міністерство освіти і науки України). Вони писали твори на тему: «Мiсце  Тараса Шевченка у свiтовiй культурi».

2 березня у складі московської делегації, яка прибула на святкування 15-ліття Санкт-Петербурзької національно-культурної автономії ім. Т.Г. Шевченка, ми відвідали Смоленське кладовище, поклали квіти до пам’ятного каменю, встановленого на місці першого поховання Кобзаря. Відвідали кімнату-музей Шевченка в академії Мистецтв, де Тарас Григорович провів свої останні роки життя і помер. На мене особисто цей музей справив неповторне враження. Я вперше доторкнулася до історії життя і творчості Шевченка так реалістично. Якийсь невимовний трепет і хвилювання охопило мене, коли я стояла на тому місці, де ходив сам Шевченко,  піднялася тими сходами, де ступали ноги Тараса!  Кімната, де він творив, ліжко, стіл, кобза, його власні робочі  інструменти, його оригінальні  картини-акварелі, копії архівних документів про звільнення з кріпацтва,- все викликало внутрішній щем.  Скромний інтер’єр цього житла був таким затишним і знайомим, таким українським!  Здавалося, що сам Тарас Григорович запросив до себе своїх земляків і десь поряд стоїть, спостерігає за нами і усміхається.  Впевнена, що ця коротка зустріч не лишила байдужим нікого, бо всі члени делегації щиро дякували працівникам музею і Миколі Миколайовичу Линдюку,  керівнику Московського регіонального відділення УКР,  який влаштував нам цю незабутню зустріч.                                                                 А далі всі поїхали вклонитися і покласти квіти до пам’ятника Тарасу Григоровичу на його Шевченковій площі. Чудове ювілейне свято української громади ім. Т.Г. Шевченка під керівництвом Василя Тегзи стало феєричним завершенням цього насиченого дня  у північній столиці.

9 березня, в день народження Тараса Григоровича Шевченка, прихильники його життя і творчості  запалили свічки  у храмі-каплиці   Бориса і Гліба на Арбатській площі.  Недалеко від цього місця стояв храм Тихона Амафунтського, в якому 27-28 квітня 1861 року знаходилася домовина з прахом Кобзаря і відбулася панахида. Це вже добра традиція, яку щорічно підтримують щирі українці Москви на чолі з Володимиром Мельниченко, генеральним директором НКЦУ в Москві.

16 березня творчі колективи  нашої «Криниці» -  самодіяльний вокальний ансамбль української пісні «Чиста водиця» (художній керівник Л.С. Костроміна) і сімейний вокальний ансамбль «Барвінок»  (художній керівник П.В. Калашник) взяли участь у XI міжнародному фестивалі «Україна співає» в м. Твері, який був присвячений 199 роковинам від дня народження Т.Г. Шевченка. То було справжнє українське шевченківське свято на російській землі, єднання душ! Наші «криничани», не дивлячись на далеку дорогу, холодну завірюху і всі життєві проблеми,  приїхали підтримати своїх давніх добрих друзів – тверських «світанчан». Вже стільки пісень і щирих слів було сказано і виспівано за той день, що до цих пір, при згадці,  щаслива посмішка на обличчях всіх, хто там побував. Як говорила наша Катерина Смоляр: «Моя душа співала і літала, а я за нею!».

30 березня  члени «Криниці» зібралися в Інтернаціональному будинку «Дружба» на традиційну березневу шевченківську світлицю «Наш Тарас». Звучали тут поезіі Кобзаря, цікаві розповіді про життя поета і художника, зачитувалися творчі роботи юних «криничан»  про світове значення Шевченка, демонструвалися його відомі  картини, показувалися відео фільми і, безперечно, виконувалися  Тарасові пісні: «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої, думи мої», «Вітре буйний», «Зацвіла в долині», «Тече вода з-під явора» та інші. Деякі учасники, готуючись до свята, добре потрудилися, «перевернули»  інтернет, шукаючи цікаві факти з життя Шевченка та пояснення до його творів, поглибили свої знання про Кобзаря, про що з задоволенням констатували під час виступу.  А це вже сам по собі прекрасний результат!

А якщо додати до всіх цих заходів  ще і наполегливі репетиції щосуботи і щосереди вокальних колективів і творчої групи читців, то закономірними стають і наші перемоги!

Крім того,  наше Національно-культурне об’єднання українців «Криниця»  бере активну участь у громадському житті міста Пушкіно і Московської області: засідання громадської палати Пушкінського муніципального району, поїздка делегації на обласний  «Громадський форум «Наше Підмосков’я» в будинок уряду Московської області і на позачерговий з’їзд «Українського Конгресу Росії» в Москву, підготовка презентації проекту  «II Український молодіжний форум Росії» для участі у  виставці-форумі НКА Центрального Федерального округу  «Саміт позитивних змін»…

 

Як бачите, «Криниця» в березні енергійно працювала.  До нашої роботи долучаються нові члени.

І ми ще запрошуємо до нас всіх, хто любить українську культуру, знає культури інших народів, поважає традиції землі, на якій ми живемо – приходьте до нас в Інтернаціональний будинок «Дружба», в українську вітальню нашої «Криниці», скучати вам не доведеться!

ЛАСКАВО ПРОСИМО!

 

Тетяна Ключникова,

Голова ради НКОУ «Криниця»,

Член Консультативної ради у справах національностей  Московської області.