Українці Росії Опубліковано 24.11.16

Українська пісня в Російському університеті дружби народів

Без имени-1копирование     Засніженою алеєю знову поспішаю до Російського університету дружби народів, що на вулиці Миклухо-Маклая.

Тут навчаються тисячі студентів з різних регіонів Російської Федерації, СНД, багатьох країн світу, які представляють більше 145 народів. Напевно, саме тут і випрацьовується концепція національної політики. Cтворені студентські земляцтва, як одна з сучасних форм самоорганізації молоді. Вони зберігають свою самобутну культуру і вплітають її в різнобарвний багатонаціональний московський віночок. У великій залі і просторих фойє постійно відбуваються визначні події у сфері науки, культури, освіти – це форуми, конференції, семінари, тренінги, фестивалі, конкурси, виставки тощо.

Національний культурний центр України в Москві напротязі багатьох років активно співпрацює з Університетом, підтримуючи ініціативи українського студентського земляцтва щодо організації і проведення Днів української культури в РУДН.

А сьогодні, 18 листопада 2016 року, у РУДН проходить Гала-концерт Міжнаціонального фестивалю. У цьому заході взяли участь студенти різних ВУЗів столиці.

Святково прикрашена конференц-зала переповнена молоддю. На плазмених екранах демонструється логотип Фестивалю.

Дуже приємно чути серез організаторів та, навіть, ведучих концерту українські прізвища. Я з нетерпінням чекаю виступу наших земляків. І от, на екрані коротенька презентація – чудові обличчя членів земляцтва, а чарівна ведуча об’являє номер. На сцену виходить фольклорний ансамбль. Дівчата у вишиванках, які наш Український дім на Арбаті надав можливість вдягнути на виступ, щоби яскравіше презентувати наш рідний національний костюм. Лунає народна пісня, яку добре знають люди всіх національностей – “Ой, там на горі”. Уявляєш собі широке пшеничне поле, яскраве сонце на синьому небі – спекотне літо. Згадуєш улюблений анімаційний фільм “Жил был пёс”. Ностальгія…

Гарячі оплески. А концерт продовжується палкими ритмами кавказьких танців, орієнтальними візерунками східних мотивів, магічними рухами баторів-богатирів. Азербайджанці і грузини, литовці і вірмени, дагестанці та інгуші, таджики та узбеки, калмики та буряти, татари та казахи, – не можна перелічити все багатство різномаїття кольорів, звуків і ритмів.

Хай буде багато таких мирних і радісних світлин у житті цих талановитих молодих людей!

На кінець, я запросила завітати до Національного культурного центру України в Москві з візитом співробітництва і дружби народів.

В. Скопенко