Українці Росії Опубліковано 25.03.15

Конкурс читців ім. Т.Шевченко

23 березня в Національному культурному центрі України в Москві пройшов Всеросійський конкурс на краще читання поетичних творів Т. Г. Шевченко, який був присвячений 200-річчю з Дня народження Великого поета. Від Омської області взяли участь чотири конкурсанта: Ніль Анастасія, Воронін Дмитро, Кнестікова Вікторія (учасники дитячо -юнацького гуртка «Цвiтень» при Сибірському центрі української культури «Сiрий Клин») і Кехтер Ангеліна (учасниця художньої самодіяльності Новоільїнського СБК в Полтавському районі Омської області).

Відомо, що краще, ніж очевидець ніхто не зможе розповісти про подію. Тому, пропоную Вашій увазі розповідь керівника ДЮК «Цвiтень» і супроводжуючого дітей на конкурс Недашківської Тетяни Анисимівни:

«22 березня ми прибули до столиці. Ранній ранок, кругом ілюмінація: навіть дерева переливалися різнокольоровими вогниками. Діти були в захваті.

І ось ми на Арбаті, будинок 9. Тут знаходиться Національний культурний центр України в Москві. Над будівлею майорять державні прапори України. Незважаючи на ранній ранок, нас дуже привітно зустріли, виділили чудовий номер, поряд з яким висіла табличка: «Тут зупинявся відомий український актор Богдан Ступка». Насамперед приготували костюми для виступу, а потім діти пішли гуляти по ранковій Москві, а о 16:00 всіх учасників конкурсу зустріла Ассоль Овсянникова – Мелентьєва, головний спеціаліст відділу культури і мистецтва.

З хвилюванням входили діти у храм-каплицю Бориса і Гліба, яка розташована на Арбатській площі. Тут були запалені свічки в пам’ять про Кобзаря, а потім усі вирушили до пам’ятника Шевченку для покладання квітів.

Особливе почуття охопило всіх присутніх біля пам’ятника поету. Величезна фігура Кобзаря височіла над нами. Немов заворожені стояли хлопці перед пам’ятником. Не відриваючи погляду, дивилися вони на Шевченка, а в пам’яті спливали рядки з його віршів, і серце переповнювало почуття подяки до організаторів цього українського свята.

Увечері в тиші готелю пролунали українські пісні. Українські пісні звали в зал для глядачів. Тут проводила репетицію академічного хору Вікторія Іванівна Скопенко, і діти мимоволі стали слухачами.

Настав день Всеросійського конкурсу читців віршів Т.Г. Шевченко.

У ньому брали участь діти недільних українських шкіл, середніх загальноосвітніх навчальних закладів, студенти ВНЗ Москви та інших регіонів Росії. Хвилювання охоплювало всіх учасників, і школярів, і студентів. Журі конкурсу були з числа співробітників Національного культурного центру України в Москві, філологів та онука поета Максима Рильського.

Конкурс розпочався. Дуже проникливо звучали рядки «Заповiт», саме вони відразу налаштували учасників на серйозні змагання. А слова вітання Володимира Юхимовича Мельниченка, генерального директора Національного культурного центру України в Москві схвилювали всіх. Він запропонував хлопцям уявити, що серед членів журі присутній сам Тарас Шевченко, він буде слухати свої вірші. Маленькі діти стали озиратися на членів журі і відшукувати очима Великого поета.

Першими виступали маленькі конкурсанти. Сльози наверталися на очі, коли малюки читали українською мовою вірші Шевченка. Хвилююча атмосфера панувала в залі протягом всього заходу. На конкурсі звучали вірші не лише українською мовою, а й на якутській та татарській мові .

І ось, нарешті, підсумки підбито: I місце зайняли наші Ніль Анастасія та Ангеліна Кехтер (вперше за 12 років перше місце розділили два учасника). Другий місце посів Дмитро Воронін.

Всі учасники з Омської. Ніль Анастасія та Воронін Дмитро є учасниками дитячо -юнацького гуртка «Цвiтень» Сибірського центру української культури «Сiрий Клин», Кехтер Ангеліна – учасниця художньої самодіяльності Новоільїнського СБК в Полтавському районі Омської області).

Мені, як вчителю російської мови та літератури, було дуже приємно бути присутнім на такому унікальному неповторному конкурсі і хочеться подякувати керівництву і всім співробітників за теплу зустріч, за ще одну можливість доторкнутися до поезії Шевченка, до поезії Великого Сина Українського народу.

Ми довго ще будемо відчувати ностальгію по головній московській вулиці, по Арбатській, будинку № 9. Сподіваємося на нові зустрічі з українським будинком і його господарями».

О. Мироненко